На яких героях виховується молодь? Думки волинської журналістки

Світлані Сємєйкіній було 19 років, Христині Спіциній – 21. Дівчата організували концерт у місті для збору коштів на ЗСУ (їхні батьки нацгвардійці, які захищають Україну на передовій у  Запорізькій області). Перед початком заходу вони записали відео, яке виявилося останнім у їхньому молодому житті. «Російська ракета нещадно забрала їхній голос, їхнє життя і разом із цим – частинку душі кожного з нас…» – зазначають у мережі.

Христина та Світлана починали із сольних виступів у групі «Діамант», а потім грали дуетом, об'єднавшись у гурт Similar girls, а також стали учасницями кавер-групи Gems. Вірили в Перемогу, наближали її своїми власними силами… Так само, як і багато молодих людей, які віддали свої життя за Україну, за нас із вами.

…Якось натрапила на результати опитування серед нашої молоді, що проводилося на вулицях одного з обласних центрів. Прикро було читати, що, як виявилося, багато з них не знають нікого з українських воїнів, хто був би для них зразком для наслідування.

За півтора року жорстокої війни з росією, яка нищить нашу землю і її цвіт, суспільство так і не зорієнтувалося у визначенні справжніх авторитетів. Багатьом молодим людям відомі арестович, поворознюк, монатік, тодоренко, лорак, інший зрадливо-перевертнівський непотріб, але справжніх Героїв, які є сучасними лицарями, козаками, звитяжцями, назвати не можуть.

Виходить, юнаки не знають своєї армії, її воїнів, тому й намагаються уникнути захисту Батьківщини, шукаючи можливості виїхати за кордон. Молоді, здорові, сильні, які б могли пройти підготовку і знищувати російських окупантів…

Ніколи не обминаю жодного матеріалу про Героя України уродженця Івано-Франківщини Дмитра Коцюбайла (позивний – Да Вінчі). Це відважний, просто фантастичний Воїн, який вартий того, щоб про нього написати цілу повість або створити фільм. Він, що вів зграю своїх «молодих вовків» у бій з окупантом, як і тисячі інших не менш відважних бійців, заслуговує на окремий розділ у новітній історії України. Як і його кохана, парамедикиня, депутатка Київської міськради Аліна Михайлова, яка досі продовжує рятувати наших воїнів на передовій. Маю щастя бути особисто знайомою з цією безстрашною дівчиною, яка важко переживає втрату Да Вінчі. Тому при першій же нагоді висловлюю їй, а в її особі – всім дівчатам-медикиням – слова моральної підтримки, захоплення неймовірною життєвою енергією. Не можна забути нашу славну волинську Героїню – медпрацівницю батальйону 14-ї ОМБр Оксану Горпініч із Заболотців на Іваничівщині, яку за невтомність називали «мурашкою». Її поховали торік у травні, якраз у День медичної сестри…

Тому на Днях пам’яті, виховних годинах, на телебаченні, в тому числі у єдиному телемарафоні, в кафе, університетах – скрізь, де буває молодь, треба розповідати історію життя таких хлопців, як колишній правоохоронець, великий природолюб, Богдан Білоконь із Грибовиці чи випускник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного  Назар Мазурок із Нововолинська. Про мужнього воїна з шахтарського міста Антона

Крилова, батьків якого добре знаю… І багатьох інших, яких не маємо права забути, яких треба ставити в приклад іншим. Бо яким виховаємо молоде покоління – таким і буде майбутнє нашої держави.

Алла ЛІСОВА, редакторка відділу економіки газети «Волинь».