«Найбільша мрія – аби війна закінчилася!».
103-річна бабуся із Житомирщини плете примари на фронт
Любов Ярош із села Ходорків народилася у 1920 році, на її долю випали Голодомор та Друга світова війна
У бабусі – троє дітей, уже має кількох правнуків, а четверо онуків добровільно пішли на фронт. Як пише місцеве видання «Субота», бабуся разом із двома доньками за тиждень встигають сплести дві примари. Передають вироби через знайому волонтерку до Києва, а звідти маскувальні костюми їдуть туди, де вони найпотрібніші. Над першим таким «нарядом» Любов Григорівна почала працювати рік тому.
«Ми просунуті бабусі. Хоч нам уже за 70, але діти та онуки нас усьому навчили – є і вайбер, і фейсбук, і ютуб. Любов Григорівна інтернетом не користується, але знає напам’ять мобільні номери усіх своїх дітей», – розповідає її донька Валентина.
Плести маскувальні костюми допомагає сусідка. Матеріал для них збирають по всій Україні, допомагають і люди з Ходоркова. Плетуть, розпускаючи на нитки старі мішки з-під цукру. Їх перуть, потім фарбують – потрібна зелена нитка. Відповідальність бабусі Люби – приготувати нитки для плетіння. Безпосереднім виробництвом костюмів більше займаються дочки із сусідкою – 103-річна жінка вже не так добре бачить.
Водночас довгожителька відповідає за… військову статистику, адже її дуже цікавлять зведення про успіхи наших військових – скільки ліквідували загарбників, знищили танків, літаків, потопили кораблів. Вона слухає і усі ці цифри передає дочкам, які клопочуться по господарству.
Пані дуже поважного віку не просто вірить у Перемогу, а й наближає її, як може!
