Марія Олексіївна трудиться на ветеринарній ниві вже 47 літ.
До крайнього села дільничний ветеринар добирається 18 кілометрів... конем
Мова йде про Марію Крису – завідувачку Голобської дільничної лікарні ветеринарної медицини, що підпорядковується Ковельській державній ветлікарні Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області. Вона – заслужений працівник ветеринарної медицини України. Її знають і шанують у районі
На роботу в Голобську дільницю Марія Олексіївна прийшла в 1976 році і трудиться на ветеринарній ниві вже 47 літ. Майже за пів століття жодного разу не змінила місця роботи, продовжує працювати навіть на заслуженому відпочинку. Причина одна – відданість професії, яку, як каже, обрала, бо з дитинства дуже любила тварин і сільське життя...
Навчалася пані Марія у Львівському зооветеринарному інституті. Там зустріла своє кохання (чоловік теж був ветеринарним лікарем), разом закінчили навчання, одружилися, виростили четверо дітей. Сини Володимир, Андрій, Юрій і донька Юлія також пішли шляхом батьків – здобули ветеринарну освіту і стали працювати в цій галузі. Тож у родині тепер є династія ветеринарів. Сумно лише, що не стало чоловіка, пішов
із життя син Володимир.
Тепер навіть важко уявити, як би нинішня молодь працювала в подібних умовах.
Майже за пів століття – не одна сотня врятованих і вилікуваних тварин. Марія Олексіївна пригадує випадок, що трапився у колгоспі в Голобах: вранці випустили на пасовище худобу на мокру конюшину – корови наїлися і поздувалися, тож ледве не загинули. Ветеринари зробили все можливе, аби врятувати поголів’я. І таких випадків було чимало. Але Марія Олексіївна зізнається, що не старається їх запам’ятовувати. Бо, як каже, це її щоденна робота, головне – аби був результат. Заслуженому працівникові ветеринарної медицини люди через роки дякують за невтомну працю. Якось перепинила одна жінка на дорозі і каже: «Маріє Олексіївно, пам’ятаєте, як ви мені поросятко спасли? Всі говорили, що не житиме, а ви взялися лікувати – і врятували!».
За роки роботи було всіляко, часом – нелегко. Але за стільки літ, зауважує, пройшла таку школу, що тепер навіть важко уявити, як би нинішня молодь працювала в подібних умовах. За словами жінки, на таких старожилах, як вона, ще тримається державна ветеринарія.
Нині роботи в дільничного ветеринара менше, аніж колись, позаяк поголів’я зменшилося: люди збувають корів, бо «молоко дешеве і не вигідно їх тримати». А колись Марія Олексіївна обслуговувала понад 13 тисяч голів худоби. Сьогодні, скажемо для порівняння, – лише тисячу.
Робота дільничного ветеринара нині здебільшого полягає у профілактиці інфекційних хвороб тварин: вакцинація собак і котів проти сказу, коней – проти сибірки, перевірка великої рогатої худоби на лейкоз, туберкульоз. Голобська дільниця нині обслуговує 19 сіл. Виїзд бригади відбувається щотижня. До населених пунктів ветеринари добираються підводою. До крайнього села, наприклад, треба їхати конем 18 кілометрів. Але й це не завада продовжувати справу, якій Марія Олексіївна присвятила все своє життя.
Читайте також: На День міста у Нововолинську гратиме духовий оркестр князівської бригади.
