У селі немає такої роботи, яка була б не під силу її золотим рукам.
У свої 75 років бабця Катерина з Волині воює проти ворога... спицями!
Вона сплела для захисників на передову 100 пар добротних теплих шкарпеток
Цими літніми днями жителька села Бужани Мар’янівської територіальної громади Луцького району Катерина Михайлівна Динька дякує Богові за своє 75-річчя. Водночас горює серцем: якби не війна, зовсім іншим був би настрій із нагоди цієї знакової дати
…Яка ж вона гарна і наяву, й на світлині, ця істинна українка Катерина! Дарма, що на жіночих косах, наче роса на золотих покосах, ще з молодості сріблиться сивина. Було чому рано виплакати очі: ще дитиною провела з чоловіком Миколою у засвіти сина. Зате тішать неньку доньки Валентина і Любов. Тепер почувається найбагатшою в світі бабусею й прабабусею. Мудрістю й добротою голубить трьох онуків, а життєві дороговкази старійшини родини вважають своїми оберегами вже й четверо правнуків Катерини Михайлівни.
У селі немає такої роботи, яка була б не під силу її золотим рукам. Таких жінок не звуть – величають Господинями. З молодості, доки чоловік працював у полі, дружина, не покладаючи рук, доглядала колгоспні буряки й грядки. А потому обоє спішили додому поратися у своїй стайні, на городі, в хаті…
Таких жінок не звуть – величають Господинями.
У їхній оселі завжди було гарно й затишно, усе вбране вишиванками: високі постелі, широкі столи, всі тодішні меблі… А на чільних місцях у кожній кімнаті про талант народної умілиці красномовно свідчили рушники. Коли вспівала мережити свої мрії квітами й візерунками? Скільки нічок недоспала над тими узорами, вишиваючи їх кольорами жіночих молитов і любові? Хіба ж вважала улюблене заняття роботою? Тим і красива доля жіноча, що вражає жертовністю, терплячістю й любов’ю до тих, заради кого живе кожна Жінка, Мама, Берегиня.
Попри поважний вік, Катерина Михайлівна не втомлюється прокидатися на світанні і йти на відпочинок пізньої вечірньої пори, давши лад усім домашнім справам. Коли в Україні почалася повномасштабна війна, зброєю для себе ця українка обрала в’язальні спиці й сплела для захисників 100 пар добротних теплих шкарпеток. Їх передає на фронт через односельчанку Наталію Костік, яка воює з ворогом на Запорізькому напрямку.
Силою своїх материнських молитов жінка ладна прихилити небо всім захисникам України, аби лише дочекалися їх додому батьки, дружини, діти… Дай Боже Вам, шановна ювілярко, зустріти Перемогу й у многолітті бути щасливою в родині й мирній Україні!
Читайте також: «На честь художниці з Дніпропетровщини фронтовий автомобіль романтично назвали... «Жанна».
