«росіяни дуже хочуть, щоб наші люди нападали одне на одного»

...як дехто з нас неухильно дотримується принципу «людина людині – вовк»

Вразила у саме серце історія, яка трапилася в одній із громад Луцького району. У селі люди дозволили собі засудити вчинок односельчанина-військового, який потрапив у полон до росіян. Більшість із нас бачила подібні ролики, на яких вороги змушують українських воїнів повторювати різні пропагандистські речі. Такі відео типові, і з цього приводу у нашій державі навіть оприлюднювали офіційну позицію, що головне у ситуації, коли втрапив до лап катів і нелюдів, – зберегти життя. Тож і у цьому сюжеті чоловік під примусом озвучив те, що від нього вимагали. Звичайно, окупанти поширили відео в соцмережах. І коли рідні військового, побачивши зняте, зраділи, що він живий, що, дасть Бог – ще обіймуться, водночас знайшлися такі, хто взявся оцінювати його слова, пускати плітки і завдавати нових страждань родині, яка, випровадивши свого воїна на війну, не мала й не має відтоді спокою… Чи хтось сумнівається, що вони коїли Зло? Щастя, що, коли людина сама не може збагнути, що вона діє, існує законний метод допомогти їй поставити на місце свої мізки і душу. Сестра того військового, яка назвалася Олександрою, розповіла мені, що вирішила не терпіти й звернулася із заявою про приниження честі і гідності до офіцера громади. Надала і докази: фото телефонної переписки та оприлюднені коментарі з ТікТоку. У підсумку поліцейський провів із щедрою на «недобре» слово особою бесіду та організував зустріч із сестрою полоненого. Олександрі ще довелося почути аргумент про право на власну думку. Вгомонилася «особа» аж після запитання про те, чи чула вона, що хтось собі дозволяє обговорювати, кого ж послала на війну її родина…

Зараз так важко, таке робиться, тому з кожної інформації треба брати тільки головне. Не дозволяти собі додумувати, наговорювати. Нам треба вистояти, залишатися людьми.

Уточнюю в Олександри про брата – каже, що вона і батьки чекають його, затискаючи, як можуть, свої тривоги у кулак; стежать за кожним обміном полонених і вірять, що настане і їхній день. Коли ж запитую в жінки, що вона хотіла б сказати іншим людям, раціонально зауважує: «Зараз так важко, таке робиться, тому з кожної інформації треба брати тільки головне. Не дозволяти собі додумувати, наговорювати. Росіяни ж намагаються розбити нас і морально, спровокувати, щоб ми цькували одне одного. А нам треба вистояти, залишатися людьми».

…тим, що гроші і не пахнуть… і не кровлять 

Випадків заробітку на війні, на жаль, так багато, і щоразу подібна інформація вибиває з-під ніг землю. А час підкидає нові й нові. От сорока на хвості принесла, як волонтерили в одній похоронній фірмі: і робили велику справу, доставляючи тіла загиблих із передової, і одночасно подавали рахунки на труни, кожна з яких у середньому коштувала на кілька тисяч більше, аніж зазвичай… А було й таке, що сім’ї загиблого військового з Волині, яка поїхала в іншу область на впізнання і звірення ДНК, запропонували заплатити 400 доларів, щоб пришвидшити 3-місячну чергу. Грошей таких вони не мали. Важко уявити, як минули для них ті 90 днів... 

І добре, що такі убивчі звістки ховаються під десятками тисяч нормальних вчинків. Не раз від звичайних людей різних професій, які допомагають рихтувати автівки, планшети, дрони, іншу техніку, чула: «Як я можу взяти з нього гроші? Він же Військовий!».

…як в українську мову всотуються «треші й крінжі»

Нині часто відзначаю ситуації, коли співрозмовник, мимохіть вживши русизм чи кальку, вмить виправляється, та ще й іноді похитує головою: мовляв, «як я таке міг сказонути?». Однак суржик не зникає як явище – з російсько-українського він перетворюється на сучасний – англійсько-український. «Мам, ти не знаєш, що таке треш?!» – щиро дивується старший син. А я намагаюся вкласти в голові оті треші й крінжі. У матеріалах інтернет-видань нині з легкістю використовують кілька словечок, які нічого спільного з нашою мовою не мають. Аж тут ще й «Українська правда» оприлюднила тест на знання сленгу – щоб зблизити старших із підлітками. Журналісти налаштовують: приміром, коли почуєте слово «крінж», знайте, що воно означає щось неприємне, ганебне, також це й іспанський сором (якщо дурницю втнув один, а соромно за це іншим). Спостерігаю, що й мале моє хлоп’я округлює очі, коли чує русизм, наче то лайливе слово, й при тому вживає слова «треш» та «плюсую». Перше – з англійської – сміття – означає щось неприємне, огидне, неприйнятне. А друге – на кшталт «у мене теж таке було».