Після відновлення хлопець хоче насамперед здійснити не свою, а мамину мрію — тур Європою.
Осколки посікли все тіло: важкопораненого бійця витягли з того світу
Пережив три інсульти, зупинку дихання та втратив руку. Шанси на відновлення молодого захисника були мізерними. Однак хлопець докладає неабиякі зусилля і вже навіть ходить
22-річного захисника звати Георгій Раскалєй. Він з Ірпеня, що під Києвом. Захищати батьківщину хлопець пішов ще у 19 — задовго до того, як окупанти прийшли в його рідне місто. Новина про повномасштабне вторгнення застала молодого воїна на донецькому напрямку. Пригадує, як тоді з рідного Ірпеня йому подзвонила мама: «Сину, а що мені робити? В нас біля дому — танк». А в домі — не лише мама, а й сестра та двоє молодших братиків, меншому з яких тоді було лише три рочки. Георгій сказав рідним негайно виїжджати. І їм вдалося вибратися з Ірпеня цілими.
Важке поранення Георгій отримав уже цьогоріч у травні в районі Бахмута. Ворожа міна влучила прямо в бліндаж, де був молодий боєць. Приліт — це останнє, що він пам’ятає про події того дня. Осколки посікли все тіло хлопця. На місці в нього сталися три крововиливи у мозок. Першу допомогу Георгію надали побратими. Далі — стабілізаційний пункт і лікарня Дніпра, де в захисника ще й зупинялося дихання. Праву руку, найбільш пошматовану, врятувати було неможливо, тож медикам довелося її ампутувати. У Дніпро до важкопораненого сина приїхала мама, відтоді вона весь час поруч.
Мої заняття починаються о 8-й ранку, а закінчуються о 4-й вечора. Лікарі сказали мені: що я зможу вирвати за пів року — те і буде моє. Бо далі нейропластичність мозку зменшується, тому я й працюю зараз
за десятьох.
Після довгої боротьби і надзусиль лікарям вдалося вибороти у смерті життя молодого воїна. До тями Георгій прийшов уже в столичній лікарні. Стан — не критичний, але все ще важкий. А шанси на відновлення — мізерні. Хлопець не міг навіть сидіти впродовж 20 секунд — не те що ходити. На реабілітацію його направили у Національний реабілітаційний центр «НЕЗЛАМНІ». Тут із Георгієм почала працювати мультидисциплінарна команда: хірурги, нейрохірурги та спеціалісти з реабілітації.
«При надходженні стан пацієнта був складним. Георгій потребував сторонньої допомоги при пересуванні і обслуговуванні. Також йому необхідна була корекція сну та інших фізіологічних процесів. Уже після 2 тижнів роботи нашої команди воїн мав величезні успіхи: він самостійно ходить без допомоги сторонніх. Щодня активно займається із фізичними терапевтами і поступово фізіологічні процеси унормовуються. Невдовзі він отримає протез та повернеться до повноцінного життя», — каже Андрій Андрош, лікар Георгія.
А ось що про своє відновлення розповідає сам захисник: «Мої заняття починаються о 8-й ранку, а закінчуються о 4-й вечора. Лікарі сказали мені: що я зможу вирвати за пів року — те і буде моє. Бо далі нейропластичність мозку зменшується, тому я й працюю зараз за десятьох».
У Львові Георгієві допомагають одужати не лише спеціалісти, його власна сила волі, а й материнська підтримка. Тож після відновлення хлопець хоче насамперед здійснити не свою, а мамину мрію — тур Європою. Бо саме мама ці найскладніші в житті три місяці була його найбільшою підтримкою та мотивацією знову стати на ноги.
За матеріалами Першого медичного об’єднання Львова.
Читайте також: На Волині батьки загиблого воїна зробили на сільському кладовищі поки що символічну могилу, поставили хрест, прапор…
