«путін убив пригожина і щасливий. Африканізація росії триває…»

Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, Президент України, про тривалу війну:

 «Ми готові воювати в довгу, не втрачаючи людей. Так може бути. Мінімізувати жертви, за прикладом Ізраїлю».

Кирило БУДАНОВ, керівник Головного управління розвідки, про те, чому в України є значно менше обмінного фонду, ніж у росії:

 «У нас обмінного фонду набагато менше. Це правда. Тому що в перші дні вторгнення російська федерація нахапала тут страшну кількість заручників, у тому числі цивільних, пенсіонерів силових структур, просто людей, які, як вони вважали, є страшними для них, ну і так далі. Тому наші цифри, на жаль, нижчі. Треба це розуміти».

Сергій ФУРСА, блогер, про збиття літака, в якому летів ватажок «вагнерівців» євген пригожин:

 «путін убив пригожина і щасливий. Він думає, що зацементував цим свою владу. Це майже як публічна страта у Середньовіччі. На площі перед натовпом, який прийшов побачити кров. Це навіть не стиль диктатора у тоталітарному режимі. Це типова бандитська логіка і поведінка. Коли є тільки страх. І нічого більше. Африканізація росії триває…».

Віктор АНДРУСІВ, громадський діяч, про наслідки вбивства ватажка «вагнерівців» євгена пригожина:

 «Смута (в росії. – Ред.) все ближче. І вона буде дуже жорстока».

Володимир ОМЕЛЯН, ексміністр інфраструктури, воїн ЗСУ, про допомогу армії:

 «Коли запитують, чим допомогти ЗСУ, – я завжди коротко відповідаю: наведіть порядок вдома! Не чекайте, що хтось і це має зробити за вас! Не мовчіть, не давайте хабарів, не толеруйте корупцію. Дуже сумно, що ніхто із сотень і тисяч людей, задіяних у корупційних схемах, ніяк не набереться сміливості, не вийде з публічною заявою і фактами щодо фігурантів «від А до Я» в усіх сферах.
Усі ці колі, андрюші, льоші та ін. мають давно сидіти за ґратами. Бо кожен вкрадений долар в України – це реальна смерть на фронті і плюндрування майбутнього».

Оксана СКИТАЛІНСЬКА, лікарка-дієтологиня, волонтер, про одне пророцтво:

 «В «Заповіті» Шевченка є фраза, яку мало хто знає, не дуже популярна, бо радянська цензура її видаляла через її «неполіткоректність»: «Як понесе з України у синєє море кров ворожу... отойді я і лани, і гори – все покину і полину до самого Бога молитися... а до того я не знаю Бога». Тому поки ми не знищимо своїх ворогів, поки «вражою злою кров’ю» волю не окропимо, наша робота не закінчена, наша історична місія не виконана». 

Ян ВАЛЕТОВ, письменник, про плани росії:

 «Основний ризик затяжного конфлікту для України – це не військова поразка, а відсутність достатньої кількості населення для адміністрування великих територій у досить близькому (15–20 років) майбутньому. Умови для того, щоб Україна знелюдніла, – це саме те, що сьогодні намагається організувати росія. Їхній інтерес – наші території. Якщо на них не буде кому жити, то їхня цінність тільки зростає. росія ніколи не приходить, щоб зробити комусь краще».

Олексій ДАНІЛОВ, секретар РНБО, у відповідь на слова данського режисера Ларса фон Трієра (заявив «Життя росіян теж важливі»), який бореться з хворобою Паркінсона: 

 «Війна – це не кіно, де актори грають життя і смерть. За кожним живим російським терористом стоїть мертвий українець. Вибір між катом і жертвою стає трагедією, коли митець стає на бік ката».