Ярослава Магучіх: «Уночі Усик виграв – і я подумала, що мені теж треба»
Україна 10 років чекала на «золото» Чемпіонату світу з легкої атлетики у відкритих приміщеннях. А в жіночих стрибках у висоту – взагалі 24! – коли в 1999-му тріумфувала Інга Бабакова. Тоді наша золота Ясочка ще навіть не народилася
Хоча нині, у свій 21 рік, Ярослава Магучіх має за плечима аж три Чемпіонати світу з легкої атлетики у відкритих приміщеннях. Після двох поспіль срібних медалей на планетарних першостях – ЧС-20 і ЧС-2022 (між ними була «бронза» на Олімпіаді-2020) уродженка Дніпра змогла-таки виграти «золото» у Будапешті-2023 із результатом 2.01 м. Її головні суперниці-австралійки підкорили планку лише на висоті 199 см.
Поставити новий рекорд України і новий рекорд світу – це моя мета.
– Звісно, я їхала на цей турнір за золотою медаллю, – не приховувала емоцій після перемоги Ярослава в інтерв’ю «Суспільному. Спорт». – Це ж для мене вже третя світова першість... І плюс – ще вночі боксер Олександр Усик виграв – я подумала, що теж треба виграти (усміхається). Так, я щаслива. Коли зрозуміла, що «золото» вже моє, вирішила побити свій особистий рекорд – 2,06 м, і замовила планку на 1 см вище. На світовий рекорд болгарки Стефки Кастадінової, яка стрибунула на 2,09, йти було ризиковано. Це дуже багато – з 2.01 м на 2.10 м підіймати планку, одразу на 9 сантиметрів.
Тому ми підняли на 2.07 м. Думаю, перші дві спроби були хороші. Психологічно видно, що я готова, тому будемо далі тренуватися. Як то кажуть, я ще молода, але вже не юна (усміхається).
Поставити новий рекорд України і новий рекорд світу – це моя мета.
У медальному заліку завдяки «золоту» Ярослави Магучіх і «сріблу» у потрійному Марини Бех-Романчук Україна фінішувала на 14-му місці в загальнокомандному заліку, який очолила феноменальна збірна США: 29 нагород, серед них – аж 12 золотих!
Петро ПАС.
Пряма мова
Марина БЕХ-РОМАНЧУК, срібна призерка ЧС-2023 у потрійному стрибку (результат 15.00), яку лише в заключному, 6-му стрибку змогла випередити світова рекордсменка із Венесули Юлімар Рохас (15.08 м):
– Як мій день? Дуже нервово. Мені здається, що я в секторі залишила половину свого життя... Але я дякую Богу за те, що маю, для мене це дуже дорогоцінна медаль, бо я дуже-дуже складний шлях до неї пройшла. І просто хочу подякувати всім тим людям, які зі мною працювали, які до останнього вірили в мене і були поруч.
Читайте також: Чемпіон УСИК: «Бокс – це спорт джентльменів. Не можна бити по яйцях» (Відео).