Білорус, який воює за Україну: «В мене влучили три кулі, але я ще тиждень був на передовій»

Не приховують свої обличчя лише декілька добровольців, серед них – голова Асоціації білоруських добровольців Андрій Кушнєров. Через наслідки поранень та контузій він зараз у бойових діях участі не бере. Залишаючись в Україні, зосередився на роботі в Асоціації. 

В інтерв’ю «ФАКТАМ» колишній програміст Андрій Кушнєров розповів, що поштовхом до того, щоб цікавитися політикою і, зрештою, війною, стала загибель на Євромайдані його друга Михайла Жизневського. У 2018-му та 2019-му як незалежний кандидат Андрій навіть брав участь у виборах у місцеві органи влади та в парламент білорусі (тоді це ще було можливо). На початку повномасштабного вторгнення рф він залишив роботу та приїхав в Україну, щоб воювати за її незалежність. Через це в білорусі щодо нього порушено чотири кримінальні справи. В квартирі Андрія Кушнєрова проводилися обшуки, його маму викликали на допити...

 – Десь півтора тижня я проходив військовий вишкіл. Але на полігон потрапив тільки один раз. Тож перед першим боєм стріляв лише раз, – згадує він зараз, яким був початок його військового досвіду.

За словами воїна, в іноземному підрозділі ЗСУ, де він служив перед тим, як перейти в суто білоруський, після перших боїв відсіялась приблизно половина добровольців, які не змогли витримати такого навантаження. Сам же Андрій Кушнєров воював на

Херсонському напрямку, захищав Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Контузію та поранення отримав на Півдні. На щастя, три кулі зупинив бронежилет, який йому видали в ЗСУ.

У білорусі діє смертна кара, і якщо росія передала добровольців лукашенку, то їх уже могли стратити. Тож багато добровольців із білорусі кажуть, що краще підірвати себе, ніж опинитись у полоні.

– Через контузію я погано розумів, що відбувається. Але евакуюватися в тил на лікування не мав можливості, адже я був один-єдиний російськомовний боєць у нашому відділенні. Тож іще понад тиждень перебував на передовій, – каже Андрій Кушнєров. – Щодо куль, то тіло під бронежилетом було синім. Всередині все жах як боліло. Були зламані ребра. До медиків я тоді не звертався. Пішов до лікаря, коли ми вже приїхали в Київ. Вона дала мені цукерку, сказала: «Що ти хочеш, щоб я зробила?». Річ у тім, що при переломі ребер гіпсу не накладають. З болем також нічого не вдієш. Доводилося терпіти.

…За його словами, згодом у Лисичанську білоруський підрозділ втратив кілька бійців, загинув їхній комбат Брест, а двоє молодих воїнів (їхні позивні Клещ і Тромблі) потрапили в полон. Про їхню долю вже понад рік нічого не відомо. Не виключено, що хлопців уже нема серед живих. Адже в білорусі діє смертна кара, і якщо росія передала добровольців лукашенку, то їх уже могли стратити. Тож багато добровольців із білорусі кажуть, що краще підірвати себе, ніж опинитись у полоні.

Тому так важливо, щоб воїни-білоруси, які воюють за нас, могли швидко отримувати українське громадянство, адже тоді загроза передачі їх білоруській владі у разі потрапляння в полон була б значно меншою.

– Але морально найважчим для мене стало те, що позбавили сім’ї загиблих білорусів посмертних виплат, – продовжує Андрій Кушнєров. – Як дізнався про скасування цих виплат, став погано спати. Адже одна справа – зволікати з наданням українського громадянства живим, інша – не віддати належну шану родинам загиблих, відмовивши в матеріальній підтримці.

Однак є надія, що ситуація покращиться, адже нещодавно Кабінет Міністрів України передав у парламент законопроєкт, у якому, зокрема, передбачено, що сім’ї білорусів, які воюють у складі ЗСУ, мають право переїхати в Україну. Також цей законопроєкт передбачає для білоруських бійців і членів їхніх родин спрощену процедуру отримання громадянства.

Це добре, дивно тільки, що на цей крок Українська держава пішла аж через 18 місяців війни…         

Ігор ОСИПЧУК.

Читайте також: «Не покаявся: на Волині поліцейські затримали невиправного торговця вогнепальною зброєю (Фото)».