Після війни ці сховища матимуть мирне призначення.
Репортаж зі сховища у волинській глибинці в прикордонні з білоруссю і Польщею (Фото)
«У таке укриття хочеться зайти, навіть коли нема сигналу повітряної тривоги»
У Рівненській громаді Ковельського району в нинішньому навчальному році заклади загальної середньої та дошкільної освіти працюватимуть офлайн. Це стало можливим завдяки тому, що у всіх школах та дитячих садочках тепер на випадок повітряної тривоги є сховища. Вирішили проблему, придбавши модульні укриття.
Про це ми розмовляли із начальником освіти, культури, молоді і спорту Рівненської сільської ради Наталією Даниш.
«Зараз нам треба надолужити те, що, на жаль, пропустили»
– А яка ситуація була торік?
– Треба повернутися ще до 2020 року, коли у зв’язку з коронавірусом почалася пандемія, тож уже тоді ми змушені були перейти на дистанційне навчання. Всі наші навчальні заклади (6 – загальної середньої та 5 – дошкільної освіти) збудовані раніше. І жоден із них не мав спроєктованих підвальних приміщень чи хоча б якихось підсобних будівель, які можна було б переобладнати під укриття. Ситуація ще більш ускладнилася торік після 24 лютого. За змішаною формою – онлайн/офлайн – працював лише Рівненський ліцей, який має невелике підвальне приміщення, яке ми розгребли, вичистили й облаштували там сховище. Соціалізація, звичайно, відбувалася – на нашій території, слава Богу, спокійно, тож батьки й діти могли зустрічатися, спілкуватися. Але всі сповна відчули мінуси дистанційного навчання.
– Кому, на вашу думку, було найважче?
– Учням початкових класів. Це той період, коли закладаються ази освіти. Елементарному треба було навчити дітей, починаючи з того, як тримати ручку. Може, хтось цього так і не освоїть. Недоробки випливуть із часом. Зараз у Міністерстві освіти говорять про моменти доопрацювання. Але вже все одно втрачено багато. Коли на початках щось закладено не так, як треба, то це залишиться на все життя. Тож зараз нам треба надолужити те, що, на жаль, пропустили.
– Розкажіть, будь ласка, про проєкт з модульними укриттями.
– Перш зазначу, що від моменту, коли виникла потреба у сховищах, було багато інших пропозицій. Оскільки в нас нема ніяких підприємств, у яких були б будівлі, котрі можна було б орендувати, то ми вже й льохами зацікавилися. Але пересвідчилися, що вони не підходять для облаштування укриттів, бо не мають ні бетонного перекриття, ні вентиляції. Наступна пропозиція – розчищення пожежних водойм: на сьогодні підземні резервуари вийшли з ладу й ними ніхто не користується за призначенням, а отже – і не утримує. І якби нинішній рік не був такий повноводий, то ми і влізли б у таку аферу. Чесно кажучи, це справді афера, оскільки ці резервуари, в яких уже нема гідроізоляції, серйозно підтоплюються: ми там фіксували від 30 до 110 сантиметрів води. Добре, що не встигли взятися за роботи з пристосування пожежних водойм під укриття. Ще навесні відмовилися від цієї ідеї й почали шукати інші варіанти, аби до 1 вересня вирішити проблему. Добре, що бізнесові структури йдуть у ногу з часом – шукають можливість десь заробити. І ось якраз модульні укриття підказали нам вихід із ситуації.
Дуже сподіваємося, що війна скоро закінчиться, і після Перемоги укриття матимуть мирне призначення.
– Хто виробник укриттів, котрі встановлені в закладах освіти Рівненської громади?
– Це ТзОВ «Хоббіт хаус», яке працює на Львівщині. До речі, в нас у Любомлі є одна фірма, яка спеціалізується на бетонних виробах. Але я її не бачила серед учасників тендеру. Був один приватний підприємець, який дав навіть нижчу ціну, але не представив необхідних документів, зокрема сертифіката, тож ми змушені були відхилити його пропозицію.
«Ще б дорожче вийшло, якби купували укриття з вартістю робіт із монтування»
– Коли приступили до реалізації проєкту?
– У кінці липня взялися монтувати модульні укриття. Трохи загальмували із завершенням робіт, бо на початках виникла проблема з доставкою – у спеку великовагові фури не їздять, а кожен хотів швидше одержати свою продукцію, тож на відгрузку була черга.
Крім того, в нас відразу не було сходових кліток, оскільки виробник модулів не зміг їх нам виготовити. Ми вже порушували питання на сесії сільської ради про виділення коштів і заливання східців власними силами. Але відмовилися від цієї затії, бо, по-перше, матеріали все одно дорого коштують (арматура, цемент), а по-друге, хто у випадку такої самодіяльності візьме на себе відповідальність? Інша справа, коли фірма має відповідний сертифікат і гарантує безпеку.
– Скільки довелося заплатити за укриття?
– Майже чотири з половиною мільйони: 375 тисяч коштують одномодульні і 756 – двомодульні споруди. Двомодульні сховища встановлено у Забузькому, Гущанському, Полапівському ліцеях, де більша кількість учнів. До речі, ще б дорожче вийшло, якби купували укриття з вартістю робіт із монтування. Де потрібна була техніка, то послуги надавало комунальне господарство нашої громади, а де ручна сила, то працівники освітніх закладів долучалися. І долучаються на стадії облаштування.
Оскільки дітям має бути у сховищі не лише комфортно, а й цікаво, то ми розмальовуємо їх пейзажами.
Оскільки дітям має бути у сховищі не лише комфортно, а й цікаво, то ми розмальовуємо їх пейзажами.
Поставили лавки, щоб місткість була така, як треба. Укриття розташовані близько біля навчальних чи дошкільних закладів, тож вайфай трохи посилимо – й там можна буде користуватися гаджетами. Звичайно, треба передбачити базові заходи – різні ігри, адже є діти, які бояться закритого простору, тож з ними треба займатися. І основне – орієнтувати ці заняття на різновікові групи. Творчі здібності наших педагогів ми знаємо, тож спокійні за це.
«От був би добрий льох!»
– Надія на те, що учням, дошкільнятам доведеться мінімально проводити час в укриттях...
– Звичайно… Всі ми хочемо, аби повітряні тривоги були якомога рідше. А ще більше мріємо про те, аби укриттів і не треба було. Що гроші затрачені, то це не страшно, – дуже сподіваємося, що війна скоро закінчиться, і після Перемоги укриття матимуть мирне призначення. Майже в кожному нашому навчальному закладі, куди ми заїжджали, як тільки починали монтувати модульні сховища, бачили, що й батьки приходили – цікавилися, що то за споруди. У селі Горовище, зокрема, чула, як один із чоловіків говорив: «От був би добрий льох!». А другий коментував: «Ну то ж і буде добрий льох!». У нас є заклади, в яких нема приміщень для зберігання овочів, – то вже всі будуть забезпечені. Після війни ці укриття чекає мирне призначення. Я кажу з цього приводу так: «Пройде багато років, довкола модульних споруд усе заросте травою, і люди навіть забудуть, для чого з’явилися вони першочергово».
– Знаю, що в день нашої з вами розмови, ви мали зустріч із працівниками Ковельського відділу ГУ ДСНС України у Волинській області, які напередодні 1 вересня перевіряли безпекову готовність навчальних та дошкільних закладів. Укриттями теж цікавилися?
– Звичайно… Але скажу, що в нас є ще одна група, яка приймає в експлуатацію укриття, – це батьки учнів і вчителі. Пригадую, коли провели електрику, то тати й мами тут же прийшли й подивилися – все, як мовиться, прощупали. Допитувалися, чи надійна проводка, чи спеціальна гофра, в котру заховано кабель («яку-небудь не вчепили?»). Я їх заспокоювала, що не лише гофра, а й сам кабель спеціальний. Тож можуть бути спокійними за безпеку своїх дітей.
Катерина ЗУБЧУК, заслужений журналіст України.
Читайте також: «Громада, з якої починається Україна: у цій локації Волині нема старост, зате будуть безкоштовні обіди в школах».
