«Якщо треба, відріжте ногу!»: поранений французький боєць готовий далі воювати за Україну

Після важкого поранення, отриманого в грудні 2022 року, вже дев’ять місяців лікарі не можуть надати йому належне лікування через бюрократичну тяганину. Це може коштувати чоловікові ноги. Та попри це, Ніколя не втрачає бойового духу і прагне повернутися на фронт. Зараз 28-річний французький боєць перебуває у львівському військовому госпіталі

Він – професійний військовий, але на момент повномасштабного нападу росії вже був цивільним. Одразу ж подався в Україну, щоб стати до лав Інтернаціонального легіону.

Воював біля Києва, на Харківщині та Луганщині, де у грудні 2022 року отримав важке поранення. Медики сказали, що витягли з його тіла п’ять ворожих куль.

– Відбувся ближній бій. На нас, сімох іноземців, напали близько 20 росіян. Ми тримали оборону і встигли викликати підкріплення. На жаль, вороги вбили двох поляків і одного американця. Мене і німця поранили. Ми протрималися, поки не підійшли більші сили ЗСУ, які розбили росіян. Мене, пораненого, забрали й повезли у польовий шпиталь біля Куп’янська. Нога була посічена. Частина стегна відходила в один бік, а друга – в протилежний. Медики двічі мене збирали докупи. Пам’ятаю, що тоді був футбольний матч між Польщею і Францією. Перед операцією я запитав, який там рахунок? Мені сказали, що повідомлять після операції, та я наполягав, і коли дізнався, що французи виграють у поляків, тоді спокійно погодився на операцію, – з усмішкою розповідає Ніколя, який з дитинства був футбольним фанатом і на тілі має тату улюбленої команди – ФК «Бордо».

«Нога була посічена. Частина стегна відходила в один бік, а друга – в протилежний. Медики двічі мене збирали докупи».

З тих грудневих днів 2022 року почався його довгий шлях до відновлення. Після Куп’янська були лікарні Харкова, Полтави, Львова, а також п’ять місяців лікування у Польщі. Але коли Варшава перестала платити гроші за його відновлення, Ніколя знову відправили в Україну, до Львова, де він уже два тижні.

Через бюрократичну тяганину із встановленням точного діагнозу француз ще у квітні втратив виплати, які надавала йому Україна. Вже кілька місяців він живе за власні гроші в очікуванні, що йому проведуть усі необхідні тести, він матиме потрібні документи, і медкомісія зможе точно встановити, що робити з його ногою.

 – Я ні на що не жаліюся. Просто втомився чекати. Готовий до того, що можуть відрізати ногу. Це не проблема. Встановлять протез – і буду знову ходити. Я хочу продовжити воювати, – каже він.  – Я розумів ризики, коли приїхав сюди. Це професія, яка мені подобалася з дитинства. Коли мене поставлять на ноги, воюватиму, поки не закінчиться війна або поки не загину в бою… Така доля військового. На Україну напали без причини, її потрібно захищати, – переконаний француз.  

Звісно, що за можливості Ніколя хотів би зберегти ногу. Але зрозуміло, що чим довше чекати, тим менші шанси. Тому його французькі друзі також шукають можливість, щоб медики Франції оглянули хлопця і, можливо, допомогли йому знову стати на ноги. А поки що Ніколя на колісному візку спокійно очікує майбутнього, хоч думками знову рветься в бій.

З березня минулого року, відколи хлопець приїхав в Україну, він не бачив своєї сім’ї. Щодня Ніколя розмовляє з батьками, які переживають і підтримують його, а також із шестирічною донькою. Коли він сказав їй, що, можливо, втратить ногу, вона з дитячою безтурботністю згадала, що бачила таке в якомусь фільмі, й запевнила тата, що все буде добре.

 – Ні за чим не шкодую. Якби треба було, без сумнівів повторив би ще раз цей шлях, – підсумовує Ніколя Брендон.

Юрій МАРТИНОВИЧ,  espreso.tv

Читайте також: Бійці 100 бригади з Волині показали роботу танкістів на «нулі» (Відео).