Побратим Да Вінчі поєднав свою долю з волинянкою

Нещодавно нововолинянка Анастасія Бінецька і лучанин Віталій Мамець стали на рушничок щастя. Одружилися під час війни студентка Київського медуніверситету і воїн на псевдо Грива, друг і побратим командира 1-ї ОМБ «Вовки Да Вінчі», легендарного Дмитра Коцюбайла.

Настя, ще тоді учениця Нововолинської школи-колегіуму № 1, як переможець обласної олімпіади з іспанської мови, брала участь у всеукраїнському етапі. А її майбутній обранець (звичайно, такого тоді, у 2015–2016 роках, ще й не уявлялося) Віталій Мамець навчався у луцькій гімназії № 18 і на Всеукраїнській олімпіаді з іспанської мови виборов друге місце. Там і перетнулися їхні дороги. До слова, згодом хлопець показав чудовий результат у ЗНО (200 балів з історії і 197 – з української мови) і вступив навчатися на філософський факультет Київського національного університету.

... Розмовляла з командиром артилерійського взводу підрозділу «Вовки Да Вінчі» Віталієм Мамцем, коли він уже був у дорозі. Через кілька днів після весілля прямував на передову, й зараз зі своїми побратимами захищає Україну від російської агресії. Боєць зробив невеликий екскурс у минуле.

– Після складання екзаменів за другий курс, – поділився спогадами Віталій, – із життєвої і філософської точки зору зрозумів: ворога треба зупинити й вигнати з нашої землі. Добровольцем пішов на фронт і потрапив до одного з підрозділів на Донеччині, де командиром був Дмитро Коцюбайло. Пройшов підготовку, і так моя бойова доля кілька років була пов’язана з Да Вінчі. Його справу і величну місію визволення нашої Батьківщини ми просто зобов’язані завершити. Я буду на фронті займатися чоловічою роботою – захищати рідну землю, а Настя – здобувати лікарський фах і паралельно працювати. Так ми вирішили на нашій першій сімейній раді.

– Яким вам запам’ятався легендарний Да Вінчі? – прошу Віталія згадати побратима.

– Перше знайомство з командиром відбулося на нашій тиловій базі – він мене як новачка розпитав про батьків, чого я прийшов сюди, що очікую. Ввів у курс загального стану справ, – мій співрозмовник зробив кількасекундну паузу, зітхнув і продовжив: – Дмитро був чудовим командиром, у кожній стресовій ситуації він знаходив правильні виходи з неї – чи то був обстріл, чи зміна позиції. Швидко міркував, усе зважував, оперативно приймав рішення. Був прискіпливим до дрібниць – усе перевіряв, аби кожен бойовий виїзд із мінометом чи іншою артустановкою став успішним. Умів чітко організувати навчання та устрій на базі, скрізь у нас панували дисципліна і порядок. За всі роки служби в нашій 1-й штурмовій роті я не зустрічав людини напідпитку. Високий рівень організованості, чіткості й мотивованості бійців – це все його заслуга. Наш підрозділ – добровольчий, хлопці не за гроші, соціальні пільги чи якісь інші привілеї відстоюють державу. Усе це завдяки нашому командирові.

Віталій не один раз підкреслив, що справа їхньої честі – на знак пам’яті Да Вінчі та інших Героїв – знищити ворога, здобути Перемогу. А тепер додалася відповідальність і за сім’ю, кохану Настю.

До речі, батьки молодої дружини – знані в окрузі стоматологи Сергій і Наталія Бінецькі. З початку підступного нападу росіян вони є активними волонтерами: допомагають у придбанні автомобілів, дронів, форми, маскувальних сіток для ЗСУ, передають продукти харчування для потерпілих у зруйновані під час окупації села і міста Сходу України та для бійців на фронт.

Щира вдячність першому генеральному директору ДП «Волиньвугілля», ветерану шахтарської праці Леоніду Васильовичу Гочачку, який повідомив про цю подію і завдяки якому мала можливість поспілкуватися з мужнім воїном, побажати сили, витримки та Божої опіки.

А молодій сім’ї – щирі зичення радості й любові! Нехай сім’я Анастасії та Віталія буде міцною і щасливою під мирним небом України!

Читайте також: Боєць з Волині знайшов на війні свою долю.