У центрі Луцька відбулась громадська акція в пам'ять полеглих бійців внаслідок російської агресії.
«Час не лікує»: у Луцьку вперше за час великої війни зібралися родичі загиблих Героїв
Більше сотні родичів загиблих військовослужбовців зібралися на Театральному майдані у Луцьку на зустріч, яку організував Волинський осередок громадської організації «Об’єднання матерів і дружин захисників України»
Громадська акція в пам'ять полеглих бійців внаслідок російської агресії мала відбутися 26 серпня цього року, але була перенесена в цілях безпеки, розповіла керівниця організації Катерина Свищ.
З її слів, така зустріч родин військовослужбовців Волині, які загинули від початку війни з 2014 року і до сьогодні включно, відбулася вперше за час повномасштабного вторгнення. До Луцька, з її слів, з’їхалися матері, вдови, рідні бійців з усієї області. Пам’ятна акція мала назву «Час не лікує», пише Суспільне.
«Син загинув ще в 2016 році 22 лютого в Мар’їнці. І всеодно серце болить і все. Не можна забути», – говорить мама загиблого бійця Людмила Вишневська.
Катерина Чахрайчук з Ківерцівської громади втратила сина Павла Чахрайчука 1 квітня 2022 року. Він був учасником АТО, мав статус учасника бойових дій. У перший день повномасштабного вторгнення склав рюкзак і сказав: «Мамо, я піду захищати Україну. Якщо я загину, то буду знати, що за Україну», – розповідає жінка.
Мама Валентина та вдова Людмила військовослужбовця Віктора Максимчука також прийшли на зустріч. Жінки кажуть: Віктор також був в АТО, спочатку пішов в тероборону Волині, потім добровольцем на схід, за два тижні загинув.
«Ще у 2014 році, коли був в АТО, завжди казав: якщо ти будеш плакати, я тобі дзвонити не буду. Оце мене тримає до цієї пори. Не плачемо, тримаємося. Пам’ятаємо. Сумуємо. Ну і живемо», – говорить Людмила Максимчук.
Волинський осередок громадської організації «Об’єднання матерів і дружин захисників України» створений у вересні 2019-го року, каже волинянка Катерина Свищ, яка його і очолює з того часу. Жінка родом з Устилуга, єдиного сина Сергія втратила у січні 2015-го року, він загинув у боях за Дебальцево. Розповідає: у депресії була три роки, ні з ким не говорила, віталася лише з сусідами.
До повномасштабної війни волинська філія громадської організації налічувала більше сотні матерів і дружин не лише загиблих військовослужбовців, а й діючих, каже Катерина Свищ. Зараз, з її слів, потрохи доєднуються нові членкині, аби не залишитися зі своїми проблемами наодинці.
Зі слів Катерини Свищ, зустріч матерів мала на меті привернути увагу влади і суспільства до потреб родин військовослужбовців. Додає: у планах волинської філії — покращення соціальних програм кожної волинської громади, а також допомога у вирішенні земельних та комунальних питань родин військовослужбовців.
