Співробітники центру розуміли, що врешті загарбники дізнаються про дітей, тому розібрали малечу до себе по домівках.
Не «розкололись» перед кадировцями: герої-вихователі врятували 52 дитини від викрадення
Ризикуючи собою під час окупації, мужні працівники Херсонського центру соціально-психологічної реабілітації дітей, підробивши документи, не дали вивезти до росії своїх вихованців
Нещодавно директор цього закладу Володимир Сагайдак передав до Національного музею історії України в Другій світовій війні прапор, який на території Центру три місяці висів… під час окупації. За словами керівника, прапор не було видно з вулиці за високими туями, але вихованці закладу, попри російські війська у Херсоні, щодня бачили рідний стяг!
Знамено зняли після того, як українські партизани виклали в телеграм-канал прізвища зрадників. За словами Володимира Сагайдака, дехто з цих колаборантів якраз заходив до них, тож керівник зрозумів, що скоро навідаються і загарбники. Відтак прапор заховали. Це було правильне рішення, адже на той час усім була відома історія родини, яку розстріляли за український стяг.
…Незабаром справді прийшли представники ФСБ, і їхнім першим запитанням було: Ґдє дєті?.
–Може, окупанти прийшли б до нас значно раніше, щоб забрати дітей в росію на «перевиховання», але вони не знали, що тут хтось є, – розповів «Фактам» Володимир Сагайдак. – Ми дотримувались правил конспірації, тому навіть мешканці багатьох сусідніх будинків не знали, що діти не роз’їхалися, а продовжують жити у нас (з харчуванням допомагали волонтери та надійні люди із ближніх хат – і ніхто не здав! – Ред.). Щоб сторонні їх не побачили, діти гуляли тільки у внутрішньому дворику на протилежному боці від вулиці, за територію закладу не виходили. Але на той час, коли росіяни дізналися про нас і прислали феесбешників, основну частину дітей ми вже сховали.
Оскільки директор лікарні був колаборантом, то Володимир Сагайдак сам підробив довідку, що молода жінка везе дітей сестри із лікарні, поставивши печатку за допомогою фотошопу.
Це справді героїзм: щоб врятувати вихованців від депортації, співробітники Центру, ризикуючи власним здоров’ям та життям, розібрали вихованців по своїх домівках. У закладі лишалися лише 5 старших від 14 до 17 років.
Хтось узяв по одній дитині, хтось – по декілька. А 30-річна соціальна педагогиня – аж п’ятьох! Це були діти з одної сім’ї. Старшій сестрі – 16 років, її братикам та сестричкам від – 5 до 11. Щоб їх вивезти, знадобилась ціла «спецоперація». Придумали легенду, ніби молода жінка везе дітей сестри із лікарні. Оскільки директор лікарні був колаборантом, то Володимир Сагайдак сам підробив про це довідку, поставивши печатку за допомогою фотошопу.
– Молодій виховательці з п’ятьма дітьми довелось проїхати три блокпости, – каже пан Володимир. – Перший блокпост вони подолали без проблем: солдати махнули руками – їдь. А ось на наступному виникла критична ситуація. Там стояли «кадирівці», вони наказати пред’явити документи, спитали, звідки стільки дітей. Вихователька пояснила, що це діти сестрині, що везе малих до неї. Один із «кадирівців» звернувся до таксиста, і той розгубився – сказав, що їдуть із сиротинця...
– Після цього «кадирівці» наказали виховательці негайно відійти на 30 метрів від машини. Ситуація була дуже напружена, – продовжує Володимир Сагайдак. – Але вихователька не злякалася – наполягала на тому, що діти сестрині, пред’явила довідку. Тоді «кадирівці» пішли до дітей. Старшій з них було тоді 16 років. Вона також проявила мужність: змогла переконливо розповісти ворогам придуману нами легенду. Тут слід сказати, що перед виїздом ми провели репетицію з вихователькою і дітьми щодо того, що вони мають казати у випадках, коли солдати на блокпостах почнуть її розпитувати...
Зрештою, холоднокровність молодої жінки та 16-річної дівчинки, а також довідка з «печаткою» зробили своє – кадирівці відпустили таксі, і діти були врятовані!
А пропагандистам, які потім масово налетіли на Центр реабілітації і не знайшли там дітей, директор розповів уже іншу легенду – мовляв, вихованці успішно пройшли реабілітацію і повернулись хто до рідних батьків, хто в прийомну родину, а хто під опіку служби у справах дітей та сім’ї.
Читайте також: «Відомий волинський бард-воїн на псевдо Бард отримав спецвідзнаку на «Коронації слова» (Відео)».
