Самурай, який втратив очі на війні, зіграв весілля з коханою

«Це історія про незламність і про велике горе, яке принесла росія»

Про одруження захисника розповіли фотографи Костянтин та Влада Ліберови. «Вчора мали честь бути присутніми на весіллі справжнього Героя, Владислава Єщенка, відомого як Самурай... Сапер і доброволець, він отримав важке поранення під час виконання бойового завдання. Влад втратив обидва ока і можливість бачити світ. Однак навіть це не змогло його зламати», – йдеться у дописі на сторінці фотографів.

Завдяки батькові та коханій дівчині Владислав не зневірився, не здався – і став на ноги. Ба більше: тепер він допомагає побратимам, які проходять той же шлях, що свого часу пройшов Самурай. Він ділиться досвідом із військовими, які частково або повністю втратили зір на війні, допомагає їм призвичаїтися до нової реальності і власним прикладом доводить: навіть після таких поранень життя не закінчується.

Завдяки батькові та коханій дівчині Владислав не зневірився, не здався – і став на ноги. Ба більше: тепер він допомагає побратимам, які проходять той же шлях, що свого часу пройшов Самурай.

Із перших секунд після того, як Влад прийшов до тями у госпіталі, він незмінно відчував любов та підтримку коханої Валерії. 21 серпня вона погодилася стати його дружиною.

«Це історія про незламність, так. А ще про велике горе, яке принесла росія з собою. Якби не війна, цей молодий життєрадісний хлопець мав би змогу бачити свою красиву наречену в найважливіший для них день», – зазначили Ліберови.  

«Щоб не було гангрени, зіниці довелося видалити»    

Владислав народився в окупованій з 2014 року Горлівці, що на Донеччині. Коли на Донбас прийшов «рускій мір», хлопець ще був школярем. Разом із родиною він виїхав до Слов’янська, де закінчив навчання.

Далі майбутній Герой долучився до організації HALO Trust, яка займається гуманітарним розмінуванням, де й отримав перший досвід демінера: разом із однодумцями Владислав розміновував рідний Донбас. «Нашим завданням було виявити та забезпечити підхід співробітникам ДСНС так, щоб вони могли зробити розмінування навіть у положенні лежачи», – розповідав Владислав в одному з інтерв’ю.

Коли ж почалося повномасштабне вторгнення рф, Єщенко довго не роздумував і пішов у військкомат: уже 5 березня у Часовому Яру він склав присягу. На фронті займався тим же, чим і до 24 лютого 2022 року: знешкоджував вибухові пристрої, якими росія густо встелила українську землю.

Під час ліквідації боєприпасів 9 серпня 2022 року воїн отримав вкрай тяжкі поранення: тоді одна з мін вибухнула, спровокувавши детонацію ще понад 80 вибухових пристроїв.

«Мені випалило очі, їх довелося видалити, щоб не було гангрени. Також я втратив слух: праве вухо повністю, ліве – частково. Без слухових апаратів, у яких я зараз, вас би не чув. Я співрозмовника чую на відстані не більше 1–1,5 метра, і якщо звук спрямований у ліве вухо. З мене дістали близько 30 осколків. Мені випалило слизову, я не відчуваю запахів. Деякий час у трахеї стояла трубка для подачі повітря. Дихав я через апарат штучної вентиляції легень, у шлунку в мене був встановлений зонд – мене годували через нього. Також була зламана щелепа, в лобі стоїть титанова пластина, у вилицях також. Повністю було розірване лице, його зшивали. Мене спершу прооперували в Дніпрі, видалили очі, а потім вертольотом транспортували в Київ», – розповідав Влад в інтерв’ю «Суспільному».

Нині він мріє про дві речі: про те, аби в Україні з’явилася експериментальна технологія, що поверне зір йому та воїнам, що мають схожі травми, а також про те, аби побачити Перемогу України.

Лілія РАГУЦЬКА, obozrevatel.com