Як екіпажі FPV-дронів Волинської тероборони нищать ворога

Посеред ночі екіпаж FPV-дронів виїжджає на лінію фронту в Серебрянський ліс. Їх троє – командир групи Француз, Бармалей (він сьогодні буде пілотом) та Боб, його завдання – технічна сторона справи. Всі вони – добровольці з Волині, які раніше навіть строкову службу не проходили.  Боб до армії працював електриком-інженером, а Француз та Бармалей  покинули роботу й мирне життя в Польщі та, повернувшись в Україну, вступили до лав ЗСУ.

До позицій у Серебрянському лісі їхати майже дві години… Навколо – вирви від снарядів, дерева, посічені осколками, і підбита техніка – вантажівка та кілька автомобілів.

– Окупанти так само, як і ми, використовують безпілотники та стежать за лінією фронту й основними дорогами, які туди ведуть. І якщо вони помічають щось цікаве: автомобіль чи бронетехніку – можуть передати координати артилерії або використати ударні дрони, й тоді вже як пощастить, – розповідає Боб.

Починає світати,  кілька хвилин група на місці. Всі миттєво виходять із салону, накривають автомобіль маскувальною сіткою та гіллям, беруть усе необхідне та швидко йдуть на позиції. До них – зо три сотні метрів. Рухатися необхідно поодинці на віддалі 20 метрів один від одного. Такі тут правила безпеки, адже найбільші втрати бувають саме при переміщеннях, а коли обстріл може початися будь-якої миті, важливо, щоби не накрило всіх разом.

Коли нарешті вся група в укритті, миттю закипає робота. Француз і Боб  налаштовують інтернет і зв’язок із сусідніми підрозділами аеророзвідки, а Бармалей – готує дрони до польоту та споряджає боєкомплект.
Уже за 20 хвилин усі приготування закінчені. Далі починається довге очікування. Аеророзвідники, які стежать за лінією фронту, мають знайти та ідентифікувати ціль, а екіпаж FPV-дронів після отримання наказу –  підняти начинену вибухівкою «пташку» в повітря.

– Очікування виснажує, але це – також частина роботи. Навіть коли аеророзвідка бачить ціль, ми самі повинні зрозуміти, чи встигнемо вчасно до неї долетіти, та зважати при цьому на низку супутніх факторів. Як-то погода, напрямок і сила вітру, ландшафт місцевості та, звісно, ворожий РЕБ, – зі знанням справи розповідає Француз, і саме в цю мить його розповідь перериває голос із рації. Аеророзвідка виявила ворожу БМП, яка стрімко наближається до лінії фронту.

Річ у тім, що це – війна технологій, і ми маємо бути завжди на крок попереду. Інакше цю війну не виграти.

Після недовгих консультацій з командуванням та отримання наказу екіпаж активує детонатор і піднімає FPV-дрон у повітря. Повернутися назад він уже не зможе, тому це – дорога в один кінець. І бажано, щоби на цьому шляху українська «пташка» прихопила із собою хоча б кількох окупантів і знищила їхню техніку.

Бармалей швидко одягає спеціальні окуляри, які забезпечують зображення з камери дрона, а побратими, вдивляючись в екрани планшетів, допомагають знайти шлях до цілі. В цю мить зовсім поруч лунають постріли – це російська БМП зі своєї 30-міліметрової гармати гатить по українських позиціях. Бармалей з азартом мисливця промовляє, що вже за хвилину буде над ціллю, проте цього разу йому не щастить. Екіпаж БМП раптово припиняє вогонь, швидко розвертається та ховається в гущавині Серебрянського лісу. Знайти ворожу машину не вдається, тож  Бармалей направляє дрон на позиції російської піхоти. Можливо, для декого з окупантів цей ранок в окопі став останнім.

Наступну ціль група чекає ще дві години. Це російська вантажівка, яка швидко несеться польовою дорогою. Та вже коли Боб готовий активувати детонатор FPV-дрона, лунає наказ про відбій. Ціль звернула в сторону, і зараз її не дістати.

Минає ще деякий час, коли аеророзвідка суміжного підрозділу виявляє російську БМП, яка обережно наближається до місця, звідки відкриє вогонь по українських позиціях. Група Француза напоготові. Щойно ворожа техніка починає стріляти, український FPV-дрон уже в повітрі й на крейсерській швидкості несеться до цілі. Летіти зо три кілометри, тому потрібно поспішати. Бармалей максимально сконцентрований. Він знає, що схибити не має права, адже від його вправності залежать життя побратимів.

Уже невдовзі ворожа БМП розряджає гармату та, розвернувшись, поспішає зникнути посеред лісу. Екіпаж, схоже, впевнений, що їх не дістати, але це саме той випадок, коли мисливець стає жертвою. Бармалей у своїх окулярах уже запримітив ціль, і цього разу від нього не втекти. На російську техніку український FPV-дрон заходить зверху майже вертикально, щоб у вирішальний момент, коли безпілотник опуститься нижче за верхню крону дерев, не зник зв’язок. Минає ще мить, зображення з камери дрона зникає, а за секунду рація розривається радісними окликами – ціль вражена та горить!

– Після будь-якого виїзду – і неважливо, вдалим він був чи ні,– ми проводимо ретельний аналіз того, що було зроблено правильно, де ми помилися, а що можна було зробити краще і швидше. Річ у тім, що це – війна технологій, і ми маємо бути завжди на крок попереду. Інакше цю війну не виграти, – підсумовує Француз.

Лише за останній час на Лиманському напрямку екіпажі FPV-дронів Волинської бригади тероборони знищили кілька ворожих БМП, гаубиць, станцію РЕР та РЕБ, вантажівки та автомобілі, якими пересувався особовий склад окупантів, але доїхав лише на концерт кобзона.

– Для ворога ми – пріоритетна ціль. І якщо нас виявляють, не пошкодують навіть пакет «Граду». Але ми всі знаємо, навіщо вдягнули український піксель. Бо маємо одну мету та одну мрію на всіх – знищити ворога та здобути Перемогу, – широко усміхаючись, промовляє Боб та йде готувати до злету наступний дрон. 

Павло ШАМШИН, кореспондент АрміяInform

Читайте також: Волинським бійцям на фронті допомагає бойова черепаха (Відео).