Хлопчик, який був за крок від смерті, мріє тепер грати на баяні

Ці обширні і глибокі травми тоді ще 7-річний хлопчик отримав 14 липня 2022 року у Вінниці під час масованого ракетного удару по місту. Мама, яка привела сина на прийом до лікаря, загинула, як і сам медик та ще 25 людей. А батько хлопчика найближчі кілька днів розривався між похороном дружини та порятунком сина. 

З Вінниці Ромчика перевезли до Першого медоб’єднання Львова – у найбільше в західних регіонах України опікове відділення. Та навіть тут, як і будь-де в країні, шансів врятувати дитину не було. Немає ні належних умов для важких опікових пацієнтів, ні обладнання. «Він приїхав у вкрай важкому стані. Взагалі був критичний. Ми робили все, що могли, особливо наша реанімація та анестезіологи. І сподівалися, що він виживе. Але думали, що, найімовірніше, він не доживе навіть до транспортування за кордон», – чесно ділиться тодішнім прогнозом опікова хірургиня Ромчика Леся Стрілка. 

Утім, сталося диво. Хлопчик з усіх сил боровся – і за кілька тижнів його стан вдалося стабілізувати настільки, що можна було транспортувати. Надважку українську дитину, яка постраждала від російської агресії, погодилася прийняти Університетська клініка Дрездена – одна з найбільших опікових лікарень Німеччини. 

За кордоном Ромчика оперували тричі на тиждень: видаляли нежиттєздатні тканини, уламки скла і м'яза на нозі, замінювали барабанну перетинку, проводили численні трансплантації шкіри. І диво сталося вдруге. Хлопчик, який мав мінімальні шанси на життя, почав одужувати. У Дрездені він уперше після поранення розплющив очі та зробив перші кроки. 

Рік потому Ромчик за руку з татом повернувся додому в Україну, у відділення, лікарі якого відчайдушно виборювали шанс на порятунок дитини і тепер візьмуться за реабілітацію. Хлопчик прийшов у спеціальній компресійній масці, яка необхідна для того, щоби місця опіків менше бралися рубцями. Їх потрібно повсякчас шліфувати. Якщо цього не робити, біль і обмеження рухливості неминучі. Бо дитина росте, а рубцеві тканини – ні. Однак лазера для шліфування рубців немає навіть у найбільшому в західному регіоні опіковому відділенні. Аби апарат з’явився, відкрили збір, реквізити якого є на сторінці Першого медоб’єднання Львова у фейсбуці. 

Львівські опікові хірурги задоволені роботою німецьких колег. Ті врятували не лише життя дитини, а й зберегли його мрію – навчитися віртуозно грати на баяні. На цьому інструменті грає його батько і вчить сина. Шанси продовжити заняття музикою є. Німецькі медики зробили диво, а львівські спеціалісти з реабілітації мають допомогти закріпити цей успіх. Ромчик, коли одужає, обіцяє зіграти для своїх лікарів концерт.

За матеріалами Першого медичного об’єднання Львова.