«Дякуємо» за те, що не програли із розгромним рахунком...

Ліга чемпіонів-2024. Група Н. 1-й тур. «Шахтар» – «Порту» – 1:3 (0:1 – Галено, 8 хв.; 1:1 – Келсі, 13; 1:2 – Галено, 15; 1:3 – Таремі, 29). Стадіон «Фолькспаркштадіон» (Гамбург, Німеччина). 

«Шахтар»: Різник, Міроші, Ракіцький, Лемкін (Азаров, 65), Конопля (Гочолеішвілі, 76), Степаненко (Бондаренко, 65), Назарина, Судаков, Зубков, Сікан (Егіналдо, 81), Келсі (Кащук, 65). 

Здається мені, джентльмени, що то була комедія. Навіщо такий собі Міроші в основі на лівому фланзі захисту? Чому так довго не замінювали Сікана? Чому не знайшлося місця на полі найкращим гравцям «Шахтаря» на старті

УПЛ – Криськіву і Бондаренку? У що взагалі намагався грати ван Леувен?

Подібних «чому» після фінального свистка матчу «Шахтар» – «Порту», зіграного в Гамбурзі, у мене назбиралося не менше десятка. Чесно кажучи, подумав, що на мої каверзні та їдкі шпильки проллє світло головний тренер

«Шахтаря» на післяматчевій прес-конференції, але після того, як послухав ван Леувена, питань стало ще більше.

Констатую: «Шахтар» боротиметься із «Антверпеном» за третє місце у групі. В кращому випадку.

Крім того, лише утвердився в думці, що нинішній головний тренер «гірників» у плані емоцій, драйву, харизми поступається своєму попереднику. Причому поступається не лише емоційною складовою. Йовічевіч при всій його безладності знаходив у собі сили і сміливість визнавати свої помилки і брати провину на себе. Ван Леувен подібними якостями похвалитися поки що не може. 

«Було прикро», «є різниця в якості» – ось, власне, і все, що міг вичавити з себе голландський тренер після дощенту програного матчу. Матчу, після якого всім нам однозначно слід сказати нашому чемпіону «дякую» за те, що не програли з більш разючою різницею в рахунку.

Я чудово розумію, чому було в літнє міжсезоння проведено рокірування на тренерському містку «помаранчево-чорних». Я здогадуюсь, чим Йовічевіч не догодив Ахметову. І чим президента «гірників» підкупив колишній головний тренер «Зорі».

В особі екс-керівника своєї академії «Шахтар» шукав сталості, шукав системності, класу, зрештою. Усього цього у тренерському досьє Йовічевіча справді не було.

Однак, отримавши бажану класику в особі ван Леувена, «Шахтар» геть-чисто втратив те, що давав команді хорватський тренер минулого сезону. Ігор заряджав, мотивував, налаштовував. У той час як Патрік – лише споглядач.

Антична статуя, яку практично неможливо вивести з рівноваги. І яку ніхто не посадить, бо пам’ятник!

Напевно, це чудова якість для головного тренера. Але в конкретному випадку вона неповноцінна.

... Вибачте, але на мій суб’єктивний погляд, нинішній «Шахтар» із «правильним» тренером поки що виглядає набагато прозаїчніше, дрібніше і менш цікаво, ніж «Шахтар» каденції «неправильного» Йовічевича.

Від того «Шахтаря» я мав повне право чекати не лише каверзи, а й подвигу. А від цього я за визначенням чекаю лише на констатацію.

Констатую: «Шахтар» боротиметься із «Антверпеном» за третє місце у групі. В кращому випадку.

Зараз донецька команда не настільки «малохольна», щоб вимагати від неї неможливого. Хоча й можливого від неї зараз вимагати складно.

Результат іншого матчу групи Н: «Барселона» (Іспанія) – «Антверпен» (Бельгія) – 5:0. 

 Валерій ВАСИЛЕНКО, sport.ua.