Сотенного УПА з Волині Пантелеймона Хоцевича на псевдо Яр чекісти боялися навіть мертвого

В УПА Пантелеймон вступив навесні 1943-го і незабаром став командиром сотні в загоні «Помста Полісся». Цей загін у серпні 1944 року переформовується у бригаду «Помста Базару», яка діяла на Берестейщині та у північній частині Волині від Ковеля і аж до Кобрина та Пінська.

Забродівець Артем Марков згадує, що Хоцевич жив по сусідству і часто приходив молоти на жорнах жито. Він був високий на зріст, міцний. Мав на господарстві пару коней та дві корови. Інший учасник тих подій – Федір Савчук із села Повіть Кобринського району білорусі розповідав, що він воював у сотні Яра і дуже високо оцінював свого командира. За його словами Яр був грамотний, дуже добре ставився до хлопців і водночас підтримував сувору дисципліну. Він попереджав: якщо вояк візьме хоча б щось у селян без дозволу, відразу ж буде розстріляний. Про бойові дії загону під командуванням Пантелеймона Хоцевича є згадки і в «Літописі УПА». Так, 8 жовтня 1944-го відділ під командою Яра напав на станицю стрибків у селі Великі Болота біля Кобрина.

«Поле бою відділом опановано. Ворог втратив двох убитими, одного раненим і 8 осіб половлено. Втрат власних не було. Здобуто 10 крісів і 1 ППШ».

У листопаді-грудні відділ булавного Яра продовжує діяти на теренах Кобринщини, де нищив підрозділи НКВД і радянську адміністрацію, що дощенту грабувала населення. Різдво 1945-го зустрічали в селі Залухів Ратнівського району, а потім перейшли на хутір біля Великої Глуші.

Постійно доводилося вести важкі бої з військами НКВД. 21 січня 1945 року бригада «Помста Базару» розташувалася на хуторах біля села Ворокомле на Камінь-Каширщині. Через донос місцевого сексота другу сотню бригади атакують червоні силою 150 чоловіків. Сотня зайняла оборону на краю хутора і стримала ворожий наступ. У цей же час третя сотня під командуванням Яра несподівано вдарила енкаведистів з флангу і тилу. Ворог у паніці втік з поля бою, залишивши 11 вбитих, 6 поранених потрапили в полон. 

Яр був грамотний, дуже добре ставився до хлопців і водночас підтримував сувору дисципліну. Він попереджав: якщо вояк візьме хоча б щось у селян без дозволу, відразу ж буде розстріляний. 

Після цієї перемоги бригада на деякий час затримується у Любешівському районі. 10 лютого на місці постою в лісі біля Білого озера війська НКВД знову розпочали наступ. Повстанці відбили ворожі атаки та відійшли на правий берег річки Прип’ять.

17 лютого військам НКВД, серед яких були прикордонники, вдалося несподівано напасти на повстанський табір. У ході кровопролитного бою, загинуло понад 20 козаків. Ворог втратив убитими 28 чоловік. Серед повстанців починається епідемія тифу. Одночасно хворіє близько 40 осіб. Через великі втрати командир бригади прийняв рішення розформувати третю сотню та поповнити її вояками першу і другу.

Яр був призначений командиром чоти, яка охороняла повстанський шпиталь. Незабаром отримав важке поранення руки і тривалий час лікувався. У другій половині 1945-го він перейшов у підпорядкування надрайонного провідника Служби безпеки ОУН на псевдо Євген і очолює СБ у Ратнівському районі. 

Про високе становище в ОУН Яра свідчить і його участь у зустрічі Євгена в квітні 1947 року із надрайонним провідником ОУН Старовижівщини Андрієм Михалевичем (Косом). Боївка Хоцевича оперувала переважно в районі сіл

Поступель, Заброди, Адамівка, Лучичі, Якушів, Броди, Гірники та Комарове. У довідках Ратнівського райвідділу МГБ згадується про напади боївки на сільські ради в Комаровому та Гірниках: «У листопаді 1947 року бандгрупа на чолі з Яром – Хоцевичем Пантелеймоном Омеляновичем – здійснила напад на приміщення сільської ради села Комарове, де бандитами ОУН був убитий голова сільради Горнік та боєць винищувальної групи. Зброю, яка їм належала, забрали бандити ОУН. Крім того, вони забрали із приміщення сільради погосподарські книги населення села Комарове».

Про іншу повстанську операцію більш детально розповідається в інформації надрайонного провідника ОУН Андрія Михалевича, який у той час використовував псевдо «13».

«Напад на село Гірники

 Дня 15.VIII.1947 р. повстанці в числі 6 осіб, під командуванням «13», узброєні в 6 автоматів ППШ, зробили напад на село Гірники Ратнівського району Волинської області з ціллю захопити документи сільради та забрати товари в кооперативі. Ворог в числі 6 осіб озброєний в 4 кріси, 1 автомат ППШ, 1 СВТ і 5 гранат, в тому числі 4 істрибки, голова і секретар сільради.

Прибувши під село, проведено від селян розвідку про ворога і тихо бойовим порядком пішли в село. Спершу охопили будинок, де містилася кооператива. Постукали, відчинив господар двері і повстанці вскочили в сіни, відірвали замка від комори і були в кооперативі. Забрано і знищено товарів за совітським підрахунком на 30000 крб. А саме: сірників 1300 пачок, мила до прання білизни 20 кг, пасти до обуви 30 пачок, панчіх 58 пар, крем

Аврора 84 коробок, крем до гоління 36 пакунків, кольошів 4 пари, нитки 42 котушки, шкіри на чоботи на 2 пари і інші дрібниці. Решта товарів, що неможливо було забрати, зостались на місці знищені: яічок около 2000 штук, вилито на землю 100 літрів вина…

Жовто-голубий бант із синьою стрічкою і хрестом вилучені для долучення до даного акта як речові докази. 

Потім охоплено приміщення сільради, в якій було двох дежурних при телефоні. Постукали в вікно і сказали «Атварі бістро нам нужна к телефону, в сєлє єсть бульбаші». Дежурні не зорієнтувалися, з ким говорять, скоро відчинили двері. Знищено в сільраді 13 портретів совітських достойників і знищено 12 лозунгів, забрано апарат телефонного зв’язку і документи сільради та документи комсомолу. При цьому знайдено в сільраді одного сов. кріса та гранату, що були власністю одного істребка, який мав дижурити в сільраді, а в той час був у дівчат на вечірницях.

Після цього оточили хату одного істребка, відчинили вікно і два повстанці вскочили в хату через вікно. Істребка в хаті не було, лише знайдено сов. кріса. При цьому забрано в нього радіоприймача. По закінченню операції в селі повстанці спокійно відійшли з села, після цього в селі був алярм, що було вистрілено около 15 разів з кріса. В цій операції відзначився др. Яр, втрат ворога не було. Власних втрат не було…

СЛАВА УКРАЇНІ – ГЕРОЯМ СЛАВА!

Постій дня 16.08.1947 р. «13»   

За даними відомого дослідника українського визвольного руху Ярослава Антонюка, Пантелеймон Хоцевич отримав смертельне поранення під час сутички в селі Заброди з оперативно-військовою групою МВС 27 лютого 1948 року.

Поранений двома кулями у груди, Яр утік від переслідування і заховався у клуні Олександра Шиманського. Свідчення Марії Хоцевич: «Я зустрічалася з бандитами ОУН під час похорону брата мого чоловіка – Хоцевича Пантелеймона, який знаходився у діючій банді ОУН під кличкою Яр. Він був поранений і, знаходячись у Шиманського Олександра, помер. Це було зимою 1948 р. Увечері я пішла до Шиманського і побачила в нього в будинку труну і Яра, який у ній лежав. У будинку була сім’я Шиманського: жінка, дочка Ликерія, син Йосип і господар дому Шиманський Олександр. Також у домі сиділи два бандити – Олексюк Максим і другий невідомий. Цієї ж ночі Яр був похований на кладовищі в селі Забріддя».

А потім сталося те, що вразило не тільки забродівчан, а й жителів навколишніх сіл. Хтось доніс про підозріле поховання і чекісти розкопали могилу та дістали з неї тіло, яке вже почало розкладатися. Мені вдалося знайти в архіві документ, у якому це описано.

АКТ

10 травня 1948 року місце Забріддя

Ми, нижчепідписані ст. оперуповноважений Ратнівського РО МГБ ст. лейтенант Петрушевський, оперуповноважений Ратнівського РО МВД мл. лейтенант міліції Гримашевич і солдат 3-го взводу 7 стрілецької роти Устименко склали даний акт про наступне:

На підставі даних, які поступили в Ратнівський РО МГБ, що на кладовищі с. Забріддя є свіжа замаскована могила, в якій похований бандит «Яр» – Хоцевич Пантелеймон Омелянович, в банді з 1944 року. Прибувши на місце, опитуванням жителів с. Забріддя встановлено, що на місці замаскованої могили із жителів с. Забріддя нікого не хоронили…

У могилі були виявлені дошки старих трун, а під низом, приблизно на глибині 180 см, була виявлена свіжа труна. Після виявлення цієї труни, вона з могили була піднята. При зовнішньому огляді труни було встановлено, що вона зроблена поспіхом із необструганих дощок. Після відкриття, в труні виявлено труп чоловіка, одягнутого у ватне обмундирування, на правій стороні грудей на гімнастерці пришитий жовто-голубий бант, на шиї синя стрічка з хрестом. Вилучений труп був показаний жителям с. Забріддя, які в ньому впізнали бандита Хоцевича Пантелеймона… Лікар, який прибув для медичного висновку, встановив, що труп 3-ї стадії розкладу, зі смертністю 2-2,5 місяці тому. При огляді тіла виявлено 2 кульових поранення – отвори в ділянці грудної клітки, з лівої сторони, з виходом двох отворів в ділянці лівої плечової впадини, поранення свіжі.

Старі рани, які вже зарубцювалися, в ділянці правого плеча і в ділянці правої сідниці. Два рубці в м’яких тканинах.

В РО МГБ є дані про те, що Хоцевич П.О. був у минулому двічі поранений, в праву руку і в ділянку сідниці. Після впізнання труп було сфотографовано і зарито поза кладовищем.

Жовто-голубий бант із синьою стрічкою і хрестом вилучені для долучення до даного акта як речові докази. Акт медичного обстеження з фотографіями трупа, а також протоколи впізнання додаються до даного акта. Про що і склали даний акт.

Перед тим, як тіло Пантелеймона було закопане за межами кладовища, емгебісти його спалили. Місцеві жителі були дуже обурені такою зухвалою наругою. Люди знайшли спалені останки Пантелеймона і поховали на кладовищі. Чекісти знову їх викинули, і лише після того, як люди поховали прах під капличкою, дали йому спокій.

Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.

Читайте також: «Волинський фермер, який встановив у селі пам’ятник Богуну, воював в Афгані, а тепер допомагає бити путіна!».