На Волині священника московського патріархату Олександра Колба покарали за богослужіння з ПЦУ за полеглих воїнів

«Церква – це люди, а не Митрополія чи єпархія»

Митрополит Волинський і Луцький Нафанаїл упц мп тимчасово заборонив у священнослужінні протоієрея Олександра Колба, настоятеля Марії-Магдалинівського храму Луцька. Відповідний указ було опубліковано 29 вересня. Зокрема, в документі йдеться про заборону без права причастя Святих Христових Таїн до повного розкаяння. Також без дозволу керуючого єпархією забороняється перехід в іншу єпархію.

Таке покарання протоієрей Олександр Колб отримав через те, що 4 вересня взяв участь у богослужінні екзарха Вселенського Патріарха єпископа Команського Михаїла, де також був присутній один зі священників ПЦУ. Варто додати, що під час богослужіння молилися за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, убитих загарбниками.

Під час богослужіння молилися за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, убитих загарбниками.

Єпископ Михаїл же раніше заявляв, що такі співслужіння сповнюють його радості та надії, що все більше людей розумітимуть хибність, неприродність та упередженість постанов рпц і упц мп про розрив євхаристичного спілкування. Зокрема, він сказав: «Особисто я вірю, що з Божою допомогою поволі скресне крига взаємної недовіри та протистояння в житті православних в Україні. Ми ж радо чекаємо й інших кліриків упц для спільного служіння та молитви, як першого кроку в напрямку умиротворення церковного життя. Чекаємо з повагою та любовʼю, як на братів у Христі та вільних дітей Божих».

 А у неділю, 1 жовтня, релігійна громада Свято-Марії-Магдалинівського храму української православної церкви (в єдності з московським патріархатом. – Ред.) Волинської єпархії міста Луцька провела парафіяльні збори, на яких було прийнято рішення змінити юрисдикцію та доєднатися до Православної церкви України.

Про це повідомив «Духовний фронт України». За єдність із ПЦУ проголосували близько 90 відсотків парафіян. Усі присутні є дійсними прихожанами від початку будівництва храму і добре знають одне одного. Процес голосування, за згодою, зафіксували на відео, щоб це було незаперечним фактом.

Перед волевиявленням отець Олександр нагадав, що він разом із парафіянами терпеливо чекали на конкретні дії ієрархів упц щодо повного відділення від рпц і ще раз оголосив людям свою позицію та бажання про відновлення євхаристичного спілкування із Вселенською Патріархією й іншими Помісними Церквами (службу в церкві він давно правив українською мовою).

За єдність із ПЦУ проголосували близько 90 відсотків парафіян. Усі присутні є дійсними прихожанами від початку будівництва храму і добре знають одне одного.         

«Я засуджую рф, що напала на нашу Україну, засуджую того, хто благословляє і виправдовує цю війну і релігійно мотивує йти воювати проти України, тобто лжепатріарха Кіріла Гундяєва. Обурююся тим, що керівництво української православної церкви так і не зробило повного від’єднання від рпц мп», – наголосив отець Олександр.

«Церква – це зібрання людей у молитві. Церква – це ви. Ті, які зараз стоять на службі. І не плутайте, будь ласка, церкву із керівним органом: митрополія, єпархія, єпископи. То все є структура, керівний орган. Вони на себе перетягнули назву «церква». Але церква – це люди. Тому як зараз вирішить церква, тобто ви, люди, – так я і зроблю, піду з людьми», – заявив священник.

Він також зазначив, що якщо громада проголосує за те, щоб лишитися в лоні упц, то і це рішення він прийме і свою громаду не залишить.

У своїй промові священник наголошував, що з ПЦУ буде єднання. «Не перехід, не приєднання, а єднання. Єднання дає можливість зберегти свою ідентичність. Нас ніхто не примушує, не спонукає переходити на богослужіння за новим стилем. Ніхто не диктує своїх особливих умов. Ми залишаємося такою громадою, якою були. Тільки міняється юрисдикція», – зазначив отець Олександр...

«Дає Ірина мені той хрест – і я прокидаюся...»

Протоієрей Олександр Колб не один раз був героєм публікацій газети «Волинь» і її видання «Так ніхто не кохав» як чесний, відповідальний, освічений священнослужитель і сім’янин. Він та його матінка Ірина вже майже 35 років у шлюбі. А в пам’яті 1988-й, коли зародилося кохання до дівчини – доньки священнослужителя, яке круто змінило життя Олександра Колба – на той час студента світського вишу. І сьогодні він пригадує, як одного разу йому наснився сон, якого ніколи не забуде: «Нібито іду на побачення до Ірини. Ось я вже біля її будинку. Відчиняються двері, виходить вона, в руках у неї – великий дерев’яний хрест. І несе його дуже легко, тримаючи перед собою. Я застиг на місці, слова не можу промовити. А Ірина бачить, що я злякався, і каже: «Не бійся, бери – він легкий». Дає мені Ірина той хрест – і я прокидаюся...». Згодом, уже одружившись, Олександр збагнув, що сон цей був – знаком і на переміни в його житті – він обере священницький шлях, і на щасливе подружнє життя.

Перший приход отця Олександра й матушки Ірини – на Рівненщині, у селі Новорічиця. Потім переїхали ближче до Острога. А з 1 січня 1994-го отець Олександр служив у Луцьку – у Покровській церкві, був секретарем Волинської єпархії УПЦ. З 2002 року він – настоятель храму Марії Магдалини в Луцьку, який спорудив разом із громадою.

 У Колбів троє дітей. Найстарший Василь уже має сім’ю (після семінарії та академії служить в одному з храмів Києва). Заміжня й дочка Катя. Наймолодша Єва – студентка (вона навчається в одному з вишів Польщі). У подружжя троє внуків. «Коли ми одружувались, – говорив отець Олександр, розповідаючи історію їхнього кохання, – матушка Ірина бідкалася: «А що ж буде, як у нас закінчаться всі теми для розмов». Не закінчуються ці теми. І не закінчаться. І хрест, який вона вручила мені уві сні як символ нашого подружжя, справді легкий»