Журналісти-розслідувачі виявили, що попри те, що митрополит Онуфрій народився у Чернівецькій області, він же у 1990-х мав російське громадянство.
«Заборона рпц – це частина нашої майбутньої Перемоги»
Щотижня СБУ інформує про нові факти співпраці з ворогом представників упц мп, які тримають схрони зброї, розповсюджують заборонену літературу, моляться за путіна, складають списки патріотів і передають їх окупантам, мають нагороди рф і працюють під прикриттям у рясах
Московські попи відмовляються відспівувати загиблих на фронті Героїв, працюють навідниками, здаючи ворогу чутливу інформацію про нашу інфраструктуру і військові об’єкти, та виправдовують рф, яка розв’язала страшну війну проти України.
Здається, які ще потрібні факти, аби назавжди заборонити цю філію фсб? Але й досі рпц комфортно почувається в Україні, маючи покровителів у найвищих владних кабінетах.
Нещодавно голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук в інтерв’ю «Радіо Свобода» голослівно заявив, що наразі в парламенті немає голосів на прийняття так званих церковних законів. Одкровення пана Стефанчука викликали обурення в суспільстві й серед самих депутатів. Насправді немає не голосів, а політичної волі Банкової. Саме від її настроїв і позиції залежить порядок денний нинішнього парламенту.
Очевидно, що мова йде не про релігійний контекст – наразі це питання національної безпеки України. Це підтверджують і численні кримінальні провадження, відкриті СБУ за фактом колабораціонізму московських попів. І тому це історична місія нинішнього складу парламенту – припинити існування ідеологічної організації країни-окупанта в Україні.
Саме тому в листопаді 2022 року «Європейська Солідарність» разом із колегами з інших фракцій зареєструвала законопроєкт про заборону рпц на нашій території. На кожній погоджувальній я як співголова фракції вимагаю внести цей проєкт у порядок денний сесії. Але робота ВР зараз не публічна, тож суспільство навіть не здогадується, яку позицію займають депутати з різних питань. А спікеру тому легко маніпулювати про відсутність голосів…
Ключовою причиною (неприйняття законопроєктів про заборону рпц. – Ред.) є не відсутність голосів у парламенті, а відсутність політичної волі Зеленського та його Офісу, які не ухвалили остаточного рішення, що робити з рпц. В Офісі Президента й досі панує маніакальне несприйняття попередників, а ПЦУ там вважають «церквою Порошенка» й вагаються, чи варто її посилювати.
У 2019 році команда нинішнього Президента відверто знущалася над гаслами свого опонента «Армія. Мова. Віра», пропонуючи суспільству легкі відповіді на питання війни і миру.
З партнерами треба працювати, пояснювати і доводити, що мова тут не про свободу віросповідання, а про національну безпеку, що рпц – це філія фсб, а не церква, а кіріл – це військовій злочинець, а не патріарх.
Час довів, що без сильної армії неможливе саме існування України, а фундамент держави базується на патріотизмі й повазі до нашої історії, традиції та культури.
Щодо мови – в суспільстві теж дійшли консенсусу стосовно її важливості, нарешті усвідомивши лицемірну й кровожерливу ідеологію «руского міра» про «граніци росії там, гдє єсть рускій язик».
Якщо ж говорити про віру, то новітня історія помісної Православної церкви України почалася з Томоса, отриманого завдяки зусиллям попереднього Президента.
…На Банковій донедавна обговорювали безумні сценарії про новий Томос. Мовляв, треба об’єднати ПЦУ і рпц в нову УПЦ і отримати Томос, де буде підпис і прізвище Зеленського. ОП навіть гінців до Вселенського Патріарха направляли – прозондувати ґрунт.
Влада й досі розглядала рпц як свою електоральну нішу, тому не хотіла остаточно сваритися з московськими попами. Й це одна з причин, чому законопроєкт про заборону рпц не виноситься на сесію.
Ще одна причина, якою влада аргументує зволікання із церковними законами – це реакція наших союзників, які чутливо ставляться до прав людини й свободи совісті. Під час міжнародних зустрічей наші партнери висловлюють занепокоєння можливими наслідками заборони рпц. Але донедавна наші партнери і танки нам не давали, й про літаки говорили, що це неможливо. А в 2014-му вони висловлювали занепокоєння забороною російських телеканалів і «Однокласників».
Тож із партнерами треба працювати, пояснювати і доводити, що мова тут не про свободу віросповідання, а про національну безпеку, що рпц – це філія фсб, а не церква, а кіріл – це військовій злочинець, а не патріарх.
…Зараз – визначний момент, з яким Зеленський справді може увійти в історію. Треба заборонити рпц. Голові Верховної Ради не варто гадати на кавовій гущі, чи є на це голоси. Треба просто попрацювати зі «слугами», які, як свідчить досвід попередніх 4 років цього парламенту, голосують за все, що їм спускають з Банкової.
Заборона рпц – це частина нашої майбутньої Перемоги. Прийшов час її наблизити.
Читайте також: На Волині священника московського патріархату Олександра Колба покарали за богослужіння з ПЦУ за полеглих воїнів.
