«Поважай мене»: колонка мами 4-х дітей
– Я спочатку ще пограюся, а потім зроблю уроки! – Ми не так домовлялися. – Але я так хочу
Мій першокласник страшенно обурився, коли втямив, що після гри на телефоні не зможе одразу побавитися іграшками, як планував. Зрадів, побачивши коробку з-під цукерок, – мовляв, я придумав, на що її можна перетворити. Та я нагадала йому про домовленість, і він спересердя жбурнув ту коробку на кухні, де готувала їсти. У цю мить частинка мене шкодувала, що він не може взятися за свою ідею. Та розуміла, що домовленості просто так не скасовують, інакше встановлене правило втратить силу і згодом я не дам тому раду. Якусь секунду ще розмірковувала, чи спустити на гальмах цей сплеск емоцій із викиданням коробки, але щось мені підказувало: потрібна термінова розмова. Тож погукала малого і розповіла йому, як хотіла почати свій вихідний із горнятка кави, але перенесла свою мить задоволення на пізніше, бо він попросив їсти, а потім те ж саме попросила наша кицька, і знову каву довелося перенести. Мені теж дуже хотілося провести ранковий час саме так, як науявляла, пояснювала я йому, але вирішила трішки потерпіти заради важливіших справ. Бо, наприклад, мусила зважити, що мій син любить снідати одразу, як відчує голод. Йому важко чекати. Таке ранкове правило його організму, і я це поважаю. Другий момент, про який повідомила сину, що мені дуже не подобається, коли жбурляють щось під ноги, бо це сприймаю, як велику неповагу і чекаю вибачення. Розповідала це хіба трохи підвищеним тоном.
Він слухав, хмурився, але вибачення попросив одразу. Після того пішов відкривати портфелик. А я раділа, що щось всередині мене підштовхнуло не змовчати і не залишити ситуацію на рівні думки: «Маленький ще». Бачила: з маминого монологу він дещо зрозумів. Це означає, сподіваюся, що в майбутньому він не побіжить одразу фонтанувати поганими емоціями. Веду до того, що у спілкуванні з дітьми є проблемки начебто, на перший погляд, дріб’язкові. Та насправді вони не обмежуються сьогочасними реакціями та рішеннями, а допомагають дитині зробити висновки: чи зможе вона задіювати певну схему поведінки надалі, чи варто спробувати щось інше (в ідеальному варіанті – зробити так, як радить мама). Для дорослого це означає одне: вчасна розмова на гарячу тему допоможе втримати на місці раніше поставлені обмежувальні рамки (у моєму випадку це правило: трішки погрався, зробив уроки – грайся далі).
Маєте свої відкриття, як жити з дітьми дружно й цікаво, діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Читайте також: «Палички першачка мають право на кривизну»: колонка мами 4 дітей.
