Валентина Козир – крайня праворуч. Її сестра Ольга – перша ліворуч.
Волинський відгомін трагедії у Грозі: «Здала ДНК. Там, у морзі, дитинка лежить. Не знаєм, чи наша...»
Валентину Козир, у якої під час обстрілу «Іскандером» Грози загинули чоловік, донька, син та 8-річний онук, врятувала... Волинь. Її невістка Оксана, до речі, у важкому стані перебуває в реанімації
Унаслідок ракетного удару росії 5 жовтня по сільському магазину в селі Гроза Куп’янського району Харківської області, де відбувався поминальний обід за загиблим воїном Андрієм Козирем, загинули 52 людини, серед них – 8-річний хлопчик. Ще 6 перебувають у реанімації, троє вважаються зниклими безвісти.
Ця трагедія відгукнулася невимовним болем і на нашій Волині. Про це ми дізналися із репортажу журналістів «Української правди».
... До лампадок на пісочниці, зробленій із покришки від трактора, несуть квіти.
Одна з жінок у чорній хустці – Валентина Козир. Вона примчала із сестрою Ольгою з Каменя-Каширського, щойно дізналася про обстріл.
Росіяни вбили чоловіка Валентини Анатолія, доньку Ольгу, сина Ігоря та 8-річного онука Ваню. Невістка Оксана у важкому стані в реанімації.
«Просила її: кинь будинок! Нічого не треба, аби живі всі були. Вона в мене патріотична, як і син, але вперта, вся в батька. Сказала, що залишиться».
Загиблий від кулі російського снайпера воїн Андрій Козир, якого поминали 5 жовтня, та його сім’я – родичі Валентини по лінії її чоловіка.
Після окупації в 2022 році жінка поїхала з Грози у Камінь-Каширський до сестри. Вмовити доньку Ольгу не змогла.
– Просила її: кинь будинок! Нічого не треба, аби живі всі були. Вона в мене патріотична, як і син, але вперта, вся в батька. Сказала, що залишиться. Тут свої, знаєте, могли мародерити.
Я взяла старшого внучка Владика (14 років. – Ред.), і ми поїхали. Зараз він на Волині. З собою його не взяла, щоб він всього цього не бачив, – каже пенсіонерка.
Доньку та чоловіка Валентина Анатоліївна опізнала одразу.
– Не впізнала сина та молодшого онука (восьмирічного Ваню. – Ред.), – каже вже без сліз жінка. – Вчора здала ДНК. Там, у морзі, дитинка лежить. Не знаєм, чи наша.
– Нащо росіяни це роблять? – дивиться «крізь» репортера «Української правди» пані Валентина. – Не знаю, що їм сказати. Що я тільки вже про них не казала.
– Як я тільки дізналась про трагедію, одразу сказала: «Валя, то свої здають!» – додає її сестра Ольга. – За гроші хтось зробив. Вони (росіяни. – Ред.) знали. Знали!
«Навіть у нас, на Волині, є такі, що тут живуть, але не дихають Україною», – йдеться у репортажі «Дитинка у морзі лежить. Не знаєм, чи наша». Як село Гроза переживає масове вбивство та готується до поховання жертв росіян – на сайті pravda.com.ua.
Читайте також: «Зламав ногу дружині і... зміг виїхати за кордон!».
Пряма мова
Вікторія СЮМАР, народна депутатка, про ракетний удар російських окупантів по селу Гроза Куп’янського району Харківської області, внаслідок якого загинуло 52 людини:
«Як історик я колись вивчала побут і одяг українських селян до і після Голодомору. Моя прабабуся мала стільки коралів і вишиванок, красиві фото, хоч була звичайною селянкою з родини із 13 дітьми… Після Голодомору було лише чорне і сіре. І памʼять. Теж чорна. Щоденна. Про вбивство голодом. Жодних прикрас…
Не знаю, якими ми вийдемо після цієї війни, але від трагедії села на Харківщині я сьогодні чорна… І це село лишиться таким назавжди».
Євген РУДЕНКО, Дмитро ЛАРІН
