Незламна Віра: 76-річна жінка, яку вивезли до росії, змогла повернутися додому

Жінка живе на Харківщині, у селі Дементіївка, біля кордону з росією. У перший день повномасштабного вторгнення внаслідок влучання снаряда вона зазнала серйозних травм, а її будинок сильно пошкодило від вибуху. Пані Віра розповіла журналістам ВВС, що «вікно вилетіло, двері були зруйновані, а земля «піднялася». Закривавлена, вона вибралась на вулицю, але не може згадати, хто її знайшов і доправив до медзакладу.

«Опритомніла я після наркозу в лікарні. Питаю в жінки з сусіднього ліжка: «Де я?» Каже: «У Бєлгороді». Боже мій! Я роздягнена, безпомічна… Глянула на свої руки – брудні, у крові. Я прошу, щоб дали хоч щось витертися, обмити це все. У перші дні морально мені було дуже важко, я в штики сприймала те, що перебуваю в росії. Це злило персонал. Потім зрозуміла, що ліпше мовчати. Так минув місяць. Ближче до виписки сказали, що мене відправлять у Ростов, у табір для біженців. А я кажу, що мені треба тільки в Україну».

«Просто пощастило, що через волонтерів мене знайшла невістка, – продовжує жінка. – Вони з сином переказали гроші, мені придбали телефон і все, що треба. Організували виїзд у Європу. Я вдячна лікарю: він – українець, нормально поставився, притримав на день виписку, і все склалося», – розповіла пані Віра.

Щоб повернутися додому, довелося подолати відстань у 4 тисячі кілометрів, подорожуючи через Латвію, Литву і Польщу – це забрало цілий тиждень.

Подолати кордон було неможливо, тож, аби повернутися додому, довелося подолати відстань у 4 тисячі кілометрів, подорожуючи через Латвію, Литву і Польщу – це забрало цілий тиждень.

Наразі пані Віра проживає в селі сама. Вона зазначає, що декілька односельчан усе ще залишилися в росії, і вона не має інформації про їхнє місцеперебування.

До вторгнення в селі мешкало не більше 35 осіб, частина з них – дачники. Місцевість тут красива: пагорби, з одного боку прилягає лісок, що обдаровував грибами.

ЗСУ вдалося остаточно вигнати окупантів із Дементіївки під час масштабного контрнаступу у вересні 2022 року. Тепер на село боляче дивитися: розбиті будинки потопають у заростях, з уцілілих електричних стовпів звисають обірвані дроти, тріщини та вирви в асфальті поросли бур’янами. Ходити тут треба вкрай обережно: населений пункт розмінували лише частково.

У підвалі будинку пані Віри, який повністю зруйновано, та в льосі на подвір’ї ховалися то окупанти, то українські військові.

Неподалік двору на пагорбі – монумент, який установила Державна прикордонна служба України на знак пам’яті про прикордонників, які виконували в селі бойове завдання і, на жаль, загинули від російських агресорів. Саме пані Віра і доглядає за пам’ятником п’ятьом українським воїнам...

Будинок літньої жінки також зруйновано. Зараз вона мешкає в тимчасовій споруді, вирощує овочі та мріє про... козу. 

Читайте також: До рейтингу 50 найкращих вчителів світу увійшли двоє українців.