Що робити з барикадами: колонка мами 4-х дітей
– Він поводиться жахливо! В кого тільки такий лінивий вдався! Я вже втомилася з ним боротися… І як його дружина з ним житиме? – скрушно зітхала знайома
Її синові 15 років. Звичайний собі підліток, який не надає жодної ваги чистоті й не завдає собі клопоту прибирати після себе. Але навчається непогано, вміє поспівчувати, коли в мами чи в тата щось не клеїться на роботі, любить читати. Питаю, в знайомої, чи пробувала вона поглянути на ситуацію, відклавши вбік чорні фарби? Смішно бідкатися про важкі часи для невістки, якщо твоїй дитині лише 15 і вона ще формується і фізично, і психологічно. Хоча цю жінку я прекрасно розумію: сама мала тисячі ситуацій, коли руки опускалися від вчинку когось із дітей. Правда, плин часу давав можливість переоцінити колишнє під іншим кутом зору, і все видавалося зовсім не таким трагічним, як у момент події… В будь-якому разі вступати у боротьбу зі своєю дитиною, плекаючи своє переконання, що вона якась не така чи підкидаючи в спілкування дровець-докорів чи навіть образ, – дуже невдячна справа. Вона виснажує, озлоблює і веде у глухий кут.
Вихід у тому, щоб разом із дитиною обговорювати, як можна допомогти їй змінити поведінку, яка дошкуляє іншим чи конкретно тобі. «Давай за тиждень ти зробиш так, щоб твої речі у спільній шафі лежали охайно, а якщо ні – то перебирайся у свою шафу», – пропоную доньці. Вона погоджується, а через тиждень нагадую їй, що мусить переселитися, якщо не хоче частіше наводити лад у своєму гардеробі. Це їй не дуже подобається, але вона ж пристала на угоду, то мусить тримати слово. (До цього я упродовж місяця «чіплялася» до неї про складання, навіть пропонувала, що покажу, як уникнути безладу, та донька не хотіла. Тепер я радію, що компромісний варіант знайшовся. І десь у глибині душі сподіваюся, що це змінить її звичку, хай навіть із часом). Головне, переконана, відділяти дії дитини, які нас сердять, від її особистості. Ми не можемо називати лінивими своїх сина чи доньку з висоти своєї дорослості. Це образливо і неправда, адже діти мають свої пріоритети у справах і зацікавленнях. А неприємні оцінки від найрідніших – батьків – не заохочують їх виправлятися, а навпаки відбивають бажання брати нову висоту. Одна з відомих психотерапевток Людмила
Петрановська на подібні випадки пропонує для мам і тат вправу: уявімо, що виходимо на барикаду, з одного боку якої стоїть наша дитина, а з іншого – ми, готові побороти її лінь, чи агресію, чи брехливість… Виступати проти рідного дитяти? Нам точно приємна ця картинка? Чи ліпше інакше: ми з дитиною разом на барикаді працюємо над її якоюсь проблемою?
Маєте свої відкриття, як жити з дітьми дружно й цікаво, діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».
Оксана КОВАЛЕНКО, мама.
Читайте також: «Благаю, не давай мені порад»: колонка мами 4-х дітей.
