А випускає ці меблі більше сорока найменувань фірма «Гербор-Холдинг», яку очолює депутат обласної ради Олег Борбелюк. Про це підприємство кажуть, що на ньому «пахне капіталізмом у доброму значенні цього слова»...
Коли потрапляєш на підприємство “Гербор-Холдинг”, то ніби опинився у країні цивілізованого капіталізму. Все тут незвичне — і умови роботи, і організація виробництва. Як вдалося цього досягти — основна тема розмови з його директором, депутатом обласної ради Олегом Борбелюком – Не один раз доводиться чути від наших гостей захоплення і здивування тим, як у не найсприятливіші в економічному плані часи ми зуміли налагодити роботу у три зміни, а список бажаючих отримати будь-яку роботу у нас збільшується,— розпочав бесіду Олег Борбелюк. — А в цьому нічого надзвичайного немає. Всього-на-всього потрібно навчитися працювати, незалежно від того, хто перебуває біля керівництва на усіх щаблях влади. Справжнього бізнесмена усі негаразди повинні лише зміцнювати, заставляти долати труднощі і виробляти стратегію у певних умовах. – Все ж для багатьох дивно, як ви, молода людина, за порівняно короткий строк зуміли завоювати вітчизняний та зарубіжний ринок, більше того — щоразу піднімаєтесь на вищу сходинку. Не інакше, як впливовий дядько у високих кабінетах все пробиває... – (Сміється). Та який там дядько? У нашому підприємстві задіяні три сторони: є український, російський і польський капітал. У Росії, наприклад, фірму “Гербор” представляє Валерій Гершон, родом з Нововолинська, де і тепер проживають його батьки. Знаходимо взаєморозуміння поміж собою, у певний час кожна із сторін підставляє більше своє плече. – А яким був початок “Гербора”? Де вам доводилось роздобувати свій “перший мільйон”? Де вчився на директора такого солідного сучасного виробництва Олег Борбелюк? – Напевно, не буду оригінальним, коли скажу, що уроки давало саме життя, а я вже вибирав з них необхідне. Приміром, багато корисного взяв від служби у повітряно-десантних військах у Німеччині, по закінченні якої отримав замість командирського годинника, що дарували за хороші успіхи, скерування — рекомендацію у вуз. Ази психології, які дуже знадобились у роботі мені як керівнику, опановував на факультеті початкової військової підготовки і фізвиховання Луцького педінституту. Були пропозиції залишитися в аспірантурі при вузі, але перемогло велике прагнення робити якусь свою справу. До того ж вабив рідний Володимир... Як і багато моїх співвітчизників, свій “перший мільйон”, як ви кажете, заробляв на дрібному бізнесуванні. На початку 90-их з-за Бугу везли багато чого, що давало відносно непоганий прибуток. Але в основному це був дріб’язок. А пригадайте дефіцит меблів, порожні меблеві магазини! Спробували їх завозити і здавати на комісію. Тоді ж прийшла ідея виготовляти меблі на місці, бо розумівся на техніці, що, напевно, передалось від батька. Починали з чотирьох чоловік в одному з орендованих приміщень. Комплектуючі, звичайно, завозили з Польщі, власноруч малювали ескізи. Перші корпусні меблі, зізнаюсь, виготовляли на хлопський розум, але й вони користувались попитом. Потім “піднімали з руїн” лісоторговий склад на вулиці князя Олега і лише згодом взялись за будівництво основних споруд підприємства. – А як би ви прорекламували своє підприємство? – Та воно й реклами великої не потребує. Найкраща реклама — це наші вироби, яких ми випускаємо більше 40 найменувань. Це корпусні меблі: вітальні, дитячі, офісні. Фірма “Гербор-Холдинг” дає роботу 1250 чоловікам. Використовуємо сучасне німецьке обладнання відомої групи “Хомаг”. Вчились і вчимось у поляків, які у цій галузі пішли значно далі від нас. – Що стало основою, яка посприяла вашому такому успішному росту? – Ви знову наштовхуєте на думку про незвичайність того, чим ми займаємось. А це не так. Головне — знайти спеціалістів, які вміють професійно робити справу, що не є великою проблемою, адже за радянських часів мало не в кожному районі була меблева фабрика. А ще — уміти рахувати кожну копійку, не розтринькувати зароблених грошей, а вкладати в подальший розвиток виробництва. І, звичайно, дисципліна і культура праці. – У вас пахне капіталізмом у доброму значенні цього слова. Мило глянути, як у цехах, які без перебільшення можна назвати висококомфортними, у красивому спецодязі розмірено і спокійно працюють робітники, пильно стежачи за моніторами. Разом з тим, як відомо, у вас і капіталістичні, досить високі вимоги. – Ніякі вони не високі. Робітник повинен приходити на роботу вчасно, без запаху спиртного і взяти за правило: не красти. Ото і все. За сумлінне виконання обов’язків людина отримує зарплату, середній розмір якої становить 600 гривень. А без високої дисципліни високоефективної праці не буде. – Усі знають, і ви про це говорили, що потрапити на ваше підприємство на будь-яку посаду непросто. Дехто шукає знайомства, впливових людей, аби отримати на “Герборі” робоче місце. – Повторюсь, але основний критерій, яким керуємось при підборі кадрів — це професійні навики і ставлення до роботи. Буває, що на керівних посадах середньої ланки у нас працюють люди без спеціальної освіти, але сумлінні, які мають тяму. До того ж не є секретом, що перевагу надаємо молодим людям, керуючись принципом, що швидше молодого навчити, аніж старого перевчити. Хоча на всіх підрозділах є старші люди, у яких більш розвинене почуття відповідальності і дисциплінованості. Хотілося би зменшити плинність кадрів, але не від нас це залежить. Як і прийняти усіх бажаючих. – Ваш інвестиційний проект у Нововолинську, який втілює фірма “БРВ-Україна”, є найбільшим у шахтарському місті. Які його перспективи? – За експертною оцінкою у чотирьох міністерствах він визнаний найкращим за останні два роки. Тут теж почали вже виготовляти корпусні меблі тільки вищого гатунку. Паралельно ведемо будівництво цехів. Працюватимемо з імпортним обладнанням, тому ж знову виникає потреба навчатись за кордоном. – Нині майже всі відчувають сильну конкуренцію. Як її витримує “Гербор”? – Якраз ніша, призначена для меблевої продукції, і в нашій країні, і в близькому зарубіжжі мало заповнена. Не всі колишні меблеві фабрики зуміли перепрофілюватись і таким чином не встояли. Вироби, які випускаємо ми, завдяки високій якості і помірним цінам користуються великим попитом на Україні. Нашими споживачами є також жителі Росії, Казахстану, Вірменії. На сході України багато торгових закладів просять вивісити наш торговий знак. “Гербор” неодноразово на різноманітних виставках завойовував престижні призи, грамоти, інші відзнаки. Але ми не зупиняємось на досягнутому, а рухаємось далі. Стараємось постійно бути у пошуку, їздити, дивитись, вчитись і вчити. – Ви, можна сказати, виглядаєте таким собі оазисом, якого нібито обминають стихійні вітри і буревії у вигляді різноманітних податкових утисків і чиновницьких перепон? — Це лише на перший погляд. Хоча, якщо по великому рахунку, ніколи не скаржились і не скаржимось ні на закони, ні на владу — своєю діяльністю намагаємось не заважати їй працювати. Вважаю некоректним втручатись у її повноваження. І з другого боку, гріх було б нарікати на відсутність розуміння і підтримки її ж, влади, на усіх рівнях. Маємо прекрасного мера Петра Саганюка, який завжди підтримає виробника, знаючи, що це — життя міста. Він належить до тих людей, які ніколи не задушать курку, яке несе золоті яйця. Завдяки податкам, які ми сплачуємо у міську казну, можна багато чого зробити для міста і його мешканців. Окрім того, створили робочі місця, даємо життя й іншим підприємствам, які повиростали уже біля нас, підлаштовують свій бізнес до нашого. Якщо раніше усі комплектуючі для наших виробів були імпортними, то тепер 85-90% їх виробляється в Україні, при тому досить високоякісних. І це тішить. — Своїм прикладом ви доводите, що й у нашій країні можна нормально працювати, мати пристойні заробітки. — Люди не хочуть зрозуміти, що в державі, де повністю була знищена приватна власність, не може все швидко змінитись. Дитина, народившись, хіба відразу йде в школу? Повинен минути час, змінитись психологія в оцінці багатьох речей. Адже був період, коли без особливо великих зусиль можна було заробити великі гроші. А так завжди не буває. Як і не буває, щоб всі стали хорошими бізнесменами, почали торгувати. Для справи повинні бути голова, руки, а тоді вже гроші. — Чи допомагає вам як керівнику такого солідного підприємства ваше депутатство в обласній раді? —Депутатський мандат обласної ради, маючи який, я працюю у комісії з зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі, мені дає багато для розширення кругозору. Але не сприймаю, коли в економіку вплутують політику, коли надарма витрачається час на пустослів’я. А в роботі мені найбільше сприяє хороша атмосфера у колективі, коли задоволені робітники, коли доводиться чути хороші відгуки про наше підприємство. Якщо зробиш людям добро, тоді й сам отримаєш задоволення. Тому вважаю, що вісім років, які виповнюються у грудні нашому “Гербору”, пройшли недаремно, принесли добру славу не лише нам, а й рідному Володимиру-Волинському. Алла ЛІСОВА.
