«Робіть завжди добре, погане – воно саме зробиться!»

Анкета читача газети «Волинь»:

1. Прізвище, ім’я, по батькові, професія... – Маю ім’я Ігор, гідність Новосад, син Юстини та Івана, освіта вища технічна, кваліфікація інженер-механік.

Ігор Новосад має одну з найбільших бібліотек у шахтарському місті.

2. З газетою «Волинь» я... – Як сказав Джозеф Редьярд Кіплінг, «спокійно стій над сутичкою ти. Визнає уся планета, що керує світом суєти газета, газета, газета...». Я хочу закликати усіх волинян передплачувати газету «Волинь».

 3. Про яку статтю в газеті мрієте? – Про таку, яка змогла б людям відкрити очі на ті війни, які ведуться проти нас із першого дня Незалежності: економічна, технологічна (війна, де гинуть наші захисники), геноцидна, етноцидна, екологічна, організаційна (нав’язування нам невластивих форм господарювання), історична, інформаційна. І найважча – духовна (московський патріархат). Так хочеться, щоб якнайшвидше написали у «Волині», що не стало московського патріархату.

4. Як так сталося, що у будівельника і бізнесмена Ігоря Новосада душа лірика? – Знаєте,  у мене в школі учителем української мови і літератури був Ярослав Іванович Новосілець, хоч він і ставив мені погані оцінки, однак я предмет любив. В училищі моїм учителем української словесності був Микола Іванович Комарницький, який оцінював мене уже вище (ставив 4 і 5), хоч розумів, що у граматиці мене не перевиховаєш: я швидко думав, а тому, не дописавши перше слово, писав уже друге без трьох перших букв. Він був закоханий у творчість Івана Франка, цю любов передав і мені, а тому з літератури у мене були лише п’ятірки. Так і хочеться почути з його вуст Франкове:

«Осінній вітре, що могучим стоном
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати...
...О вітре-брате! Як мене побачиш
Старим, зів’ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?..».

5. Три людини, яким я найбільше вдячний у житті... – Ви знаєте, я назву тільки дві: мама і тато. Хороших людей у моєму житті багато, і всім їм я теж вдячний.

6. Шарпанці – Ваше рідне село у Сокальському районі Львівської області, яке на кордоні з Волинню. Як у Вас казали на волинян, а волиняни – на вас? – На волинян казали москалі, а на нас – австріяки, хоча Сокальський, Радехівський і Бузький райони – це етнічна Волинь.

7. А чи ставили Ви собі запитання протягом останніх півтора року: «Чому я не виїхав за кордон»? 

– Я живу, працюю і лікуюся в Україні, мої діти живуть, працюють і лікуються в Україні, мої внуки живуть, навчаються і лікуються в Україні. Це повинен знати кожен українець. Є зовнішні вороги, і зараз в Україні залишився один зовнішній ворог – орки (росія). Є внутрішні вороги, до яких належать: російська «п’ята колона», світоглядні ретрогради, емігранти та значна частина імітаторів, корупціонери, популісти (як любив казати Любомир Гузар –  «брехуни»). Моїм гаслом є слова Великого Каменяра: «Чи вірна наша, чи хибна дорога? Чи праця наша підійме, двигне Наш люд, чи, мов каліка та безнога, Він в тім каліцтві житиме й усхне. І чому відступників у нас так много? І чом для них відступство не страшне? Чом рідний стяг не тягне їх до свого? Чом працювать на власній ниві – стид?

Але не стид у наймах у чужого? І чом один на рідній ниві вид: Безладдя, зависть і пиха пустая, І служба ворогу, що з нас ще й кпить?».

Так хочеться, щоб якнайшвидше написали у «Волині», що не стало московського патріархату.

8. Чи натиснули б на пусковий гачок, якби побачили перед собою путіна? – путіна повинен судити суд в Гаазі.

9. Чим допомагає фронту Ігор Новосад? – Відповім словами з молитви отця Юрія Кміта: «Боже! Боже! Боже! Тобі визнаємо, що свою Батьківщину любимо, цінуємо, що для неї все найкраще, все найліпше заофіруємо!». Дякую синові, що підтримує мене в цьому і десятки тисяч додає до добрих справ. Дякую дружині, що теж активно допомагає, продаючи свої роботи і переказуючи кошти на

ЗСУ. Дякую друзям Ігорю Павлюку, Василеві Твердому, Валерієві Курстаку й іншим, дочці Надійці, яка, без сумніву, найбільше робить, бо її чоловік Василь, а мій зять, служить на фронті.

10. Сівши у машину часу, я хотів би потрапити у... – Люблю фантастику. Інженер не може відбутися, якщо він не читає фантастики: Жуля Верна, Олександра Бєляєва, Герберта Уельса…

11. Мене проймає до сліз, коли... – У багатьох випадках, зокрема, коли розмовляю із зятем з фронту.

12. Скажіть цитату, яку найчастіше використовуєте як козир. – «Будьте уважні, любіть Україну і тримайте порох сухим!»

13. У післяробочий час я... – Вважаю, що людина повинна 8 годин працювати, 8 годин приділяти відпочинку і духовному життю, 8 годин спати.

14. У Вас багато друзів? – Друзів багато не буває. З практики, може бути один або два. Друзі – це не тільки брАти, але й віддавати.

15. П’ять книг, які мали б бути в українській хаті... – На мою думку, це «Дихстихи Катона» Марка Катона і Андрія Содомори, «Всесвітні закони життя» Джонса Маркса Темплтона, книга «Гузар на кожен день» Оксани Климончук, «Франко на кожен день» від Дому Франка, книга отця Юрія Кміта «Добрий посів» і ще з п’ять інших.

16. Коли можна було б прокрутити сторінку життя назад, що б Ви підправили або навіть викреслили? – Робіть завжди добре, погане – воно саме зробиться!                                                    

17. Якби зустріли Бога, яке б запитання поставили Йому? – Молитиму Бога, щоб допоміг нам перемогти, беріг наших воїнів і дав розуму нашому народу вибрати нормального Президента й Верховну Раду.

18. Україна переможе, бо... – Україна переможе! Це не питання, це відповідь, яка має стати фактом. За словами генерала Валерія Залужного, ми не обирали війну, але ми прийняли бій, і сам Бог на нашому боці!

Записала Алла ЛІСОВА.

Читайте також: 100 баул для Захисників: Нововолинськ передав на фронт функціональні рюкзаки.