Жителі галицького села вважають цей цвіт маленьким дивом, добрим знаком про відродження України і тому охоче фотографуються поблизу вінка.
У храмі зацвів засушений та полакований терновий вінець
Упродовж двох останніх місяців парафіяни церкви святого Миколая Чудотворця УГКЦ, що у селі Носові Підгаєцької громади Тернопільської області, почуваються одухотвореними, переживають велике емоційне піднесення
У їхньому храмі, на тетрапоті, що стоїть перед самим іконостасом, зацвів один із розміщених там сакральних атрибутів – терновий вінець, що його виготовили із «заморської» декоративної рослини…
– Наші парафіяни у захваті! – поділився враженнями із «Високим замком» священник Василь Яремко. – На колючому вінку, сплетеному із мадагаскарського терну, який давно було висушено, скручено, полаковано, помальовано, з’явилися зелені паростки, а на них – ніжні рожеві квіти. До того ж зацвіли вони не весною, а восени! Фотографію цього цвіту я показував єпарху Бучацькому Дмитрові Григораку, який недавно повернувся із Собору УГКЦ у Римі. Кажу: «Подивіться, владико, яке у нас маленьке чудо!». А він відповідає: «То не маленьке – велике чудо! Вважаймо, що Бог нам виявив таке милосердя».
Місцеві селяни переконані, що цвіт на сухому віночку – добрий знак. Пов’язують із ним наближення якихось оптимістичних подій для села, для України…
Уперше терновий вінець зацвів у носівській церкві перед самим Днем Незалежності. Отець Василь благословляв у храмі воїна Михайла, який після короткої відпустки повертався на фронт. Завершуючи обряд, душпастир підійшов до шафи-купе, щоб узяти освяченої води, якою мав окропити захисника України. І раптом звернув увагу, що на віночку, який від Великодня зберігався у цьому гардеробі разом із фелонами, з’явився якийсь яскравий орнамент. Приглянувся, а там – пуп’янки живих квітів на мертвому колючому стеблі! Дивина та й годі.
То не маленьке – велике чудо! Вважаймо, що Бог нам виявив таке милосердя.
Цікаво, що віночок у носівській церкві виготовили місцевий майстер-столяр і педагоги у квітні із придбаного вазонка мадагаскарського терну. За гострі шпичаки у народі його ще називають Христовим терном – вважається, що вінок саме із цієї рослини римські воїни одягнули на голову Ісуса Христа, коли знущалися з Нього…
Доглядальники сільського храму зберігали виготовлений вінець у шафі, де суцільна темнота. При цьому він не мав доступу до води, не торкався ґрунту, з якого можна було б отримувати поживу. І тут на тобі! – стара лоза без соків життя «відсалютувала» яскравими пелюстками…
Парафіяни вважають появу квітів на мертвому стеблі сенсацією. А от ботаніки висувають більш прозаїчну версію. У дикій природі мадагаскарський терен (латинською – Euphorbia milii) росте у скелястій місцевості, де бракує води. Тому і «навчився» надовго, «про запас», акумулювати у собі вологу, завдяки їй у спекотний період виживає. Можливо, щось подібне сталося і в цьому випадку: висушена рослина могла увібрати у себе вологу з повітря у храмі. Це начебто і пробудило її до життя.
До речі, факт «воскресіння» три роки тому спостерігали й італійці – тоді на Розп’ятті зацвів сухий терновий вінок у церкві міста Понца (регіон Лаціо).
Іван ФАРІОН
Читайте також: Готувалися до похорону Героя, а настав... його другий день народження.
