Готувалися до похорону Героя, а настав... його другий день народження

Коли почалася війна, повернулися з-за кордону з двома дітьми і при надії

Здається, ще вчора Ольга Грицайчук прийшла на сільську дискотеку, де зустріла свою долю — Андрія. Чоловік був на милицях, адже напередодні зламав ногу. От такий він є: незламний, відважний, порядний, з надзвичайно добрим серцем і особливим почуттям гумору.

Ще вчора Ольга була нареченою — щасливою і закоханою. Андрій став для неї надійною опорою, а її донечку Аню від першого шлюбу прийняв за свою рідну. Ще вчора Ольга стала мамою вдруге: у родині з’явилася Мілана. Здається, що могло завадити їхньому щастю?

Але настало сьогодні… Війна увірвалася, не питаючи дозволу. Рівненщина, де мешкала родина, зазнала ракетних ударів, і Ольга разом із дітьми поїхали до Литви, де на той час працював її Андрій. Жінка була при надії, і вони всі разом мали змогу залишитися там, за тисячі кілометрів від рідного дому, в безпеці... Могли, але не лишилися. Вирішили вертатися на Батьківщину, додому — не тікати, а відважно боронити своє.

Ще вчора Ольга стала щасливою мамою втретє. Доля подарувала родині синочка-козака Макарчика. Як промінчик світла і радості серед жахливих буднів війни…

Залишалося лише обрати місце на цвинтарі

А сьогодні Андрія мобілізували. Отак просто — поїхав по хліб, а повернувся з повісткою. І хоча мав можливість не йти на фронт (троє діток і проблеми з ногою), чоловік без вагань вирішив захищати рідну землю. Так Андрій опинився у 25-й десантно-штурмовій бригаді на посаді кулеметника.

Ще вчора Ольга востаннє чула його голос, але серце було неспокійним. Якесь хвилювання і передчуття наближення чогось лихого. Відчула...

Всі переконували її, що це чиїсь злі жарти, робота аферистів, які хочуть нажитися на її горі. Але Ольга нікого не слухала, бо відчувала серцем, що це правда...  і не помилилася.    

Сьогодні біда постукала у двері. Ользі вручили похоронку зі словами: «Тримайтесь. Співчуваємо». Чорний день для всієї родини. Горе заполонило серце, хотілося не просто кричати, а волати від болю. І лише діти стали для Ольги тією соломинкою, яка не давала впасти у прірву відчаю.

Найстрашнішим було готуватися до похорону. Придбали рушники, свічки, хустини, домовилися зі священником. Жінка вибрала найкраще фото коханого, щоб видрукували на портрет. Місцева влада розпорядилася дати грейдер, щоб розрівняти дорогу, по якій в останню путь проведуть її Героя. У магазині були замовлені червоні троянди як символ їхнього палкого кохання. Залишалося лише обрати місце на цвинтарі, де знайде вічний спочинок її Андрій, і узгодити дату похорону.

Як так? Ще вчора вона була така щаслива, а сьогодні втратила свій всесвіт, частину себе.

Добра звістка прийшла на Благовіщення

Настало завтра... 7 квітня — Благовіщення.

Сьогодні найменший Макарчик прокинувся дуже рано, ніби щось передчував. Пролунав дзвінок із невідомого номера, який приніс приголомшливу новину: Андрій у лікарні, живий! Земля втекла з-під ніг, і Ольга, зібравши речі, мов на крилах, полетіла у столицю. Всі переконували її, що це чиїсь злі жарти, робота аферистів, які хочуть нажитися на її горі. Але Ольга нікого не слухала, бо відчувала серцем, що це правда...  і не помилилася. У лікарні був дійсно її коханий Андрій. Важкопоранений, але живий!  З його голови лікарі витягли уламок довжиною 20 сантиметрів, а через набряк видалили частину черепної кістки.

Того дня серед 30 бійців в бою під Червонопавлівкою вдалося вижити лише двом: йому і побратиму. Хіба не диво?

І от сьогодні татко і коханий чоловік повернувся додому. Тепер святкувати день народження можна двічі. Попереду на Андрія чекає ще одна операція. Але надія, віра і безмежна любов здатні зробити справжнє диво. І нехай сьогодення для родини Грицайчуків буде щасливим, а кожне завтра приносить лише радісні новини і нову перемогу! 

Читайте також: Вдова воїна дізналася про вагітність двійнею після його похорону.