Австралієць допоміг в Україні відремонтувати 50 пошкоджених війною будинків

 Манфред перебрався до Австралії з Німеччини ще в 1983 році, коли йому було лише 26. На далекому континенті він відкрив власний бізнес – будівельну компанію, якою володіє і донині. Але головне його покликання тепер інше.

Він прагне допомагати людям, адже за своє життя встиг побувати у багатьох зонах стихійного лиха по всьому світу, був координатором із ліквідації наслідків катастроф в Австралії на урядовому рівні.

І просто не може залишатися байдужим спостерігачем.

«Причина, чому я приїхав зі своїм напарником до України, дуже проста: я не міг залишатися осторонь, коли – хоч і далеко від мене, на іншому континенті – йде страшна війна, де гинуть люди та знищуються житлові будинки. Вже невдовзі після початку війни я вирішив їхати в Україну», – розповідає Манфред Хін.

Манфред співпрацює із добровольчим будівельним батальйоном «Добробат» ще з 2022 року. Спочатку це були гуманітарні проєкти, які реалізовувалися дистанційно, але як фаховий архітектор та інженер відчував потребу долучитися до відбудови особисто, тому навесні 2023 року приїхав в Україну з повним набором інструментів, які спеціально придбав у Німеччині.

Він почав працювати з «Добробатом» та іншими організаціями, наприклад, Phoenix або Brave to Rebuilt, – всім їм потрібен був досвідчений будівельник для відновлення осель. В основному це були

Гостомель, Буча та Мощун на Київщині. Також проводили роботи на Чернігівщині, Херсонщині та Миколаївщині.

Що здивувало досвідченого будівельника – це неймовірна стійкість українців. Він каже, що ще ніколи не потрапляв у кризовий регіон, де б люди не скаржилися на свою ситуацію. А в Україні все інакше.

«Мені 66 років, але я цілком здатний впоратися з усіма цими викликами. Моя робота дозволяє підтримувати хорошу фізичну форму. Здебільшого молодим людям важче встигати за мною. Знаєте, коли я працюю, я просто… працюю. За пів року наша маленька команда – а ми переважно працювали удвох із колегою – взяли участь у відновленні понад 50 будинків. Це не так багато, але для двох людей, які працювали в режимі нонстоп по 6–7 днів на тиждень, не так і мало», – каже волонтер.

Ось що було дійсно важко, але не фізично, а морально – це відчувати біль людей, які потерпіли від війни. У кожного з мешканців тих пів сотні будинків, які відновлював Манфред, – своя історія, своя особиста трагедія. Але що здивувало досвідченого будівельника – це неймовірна стійкість українців. Він каже, що ще ніколи не потрапляв у кризовий регіон, де б люди не скаржилися на свою ситуацію. А в Україні все інакше.

«Я не побачив нікого, хто б нарікав на щось або бідкався. Тут, в Україні, я не зустрів жодної такої людини. Наприклад, одна жінка, яка втратила свого чоловіка на передовій у вівторок, у суботу вже допомагала місцевим жителям, розбирала завали та підтримувала інших людей. Українці – дивовижні люди. Я ніде не зустрічав нічого подібного. І це справді надихає мене», – додає чоловік.

Манфред Хін готовий поділитися передовим будівельним досвідом, але поки що не може реалізувати свої плани. Він давно вже хоче доправити до України розроблене в Австралії обладнання для виробництва цеглин із будівельних відходів…

Цьогорічний сезон майже закінчився, але Манфред планує повернутися наступного року та сподівається реалізувати ще кілька проєктів. Він мало не поїхав додому передчасно, ще у серпні, коли в нього виникли певні проблеми з продовженням терміну візи. І навіть сповістив своїй дружині, що, напевно, повертається в Австралію. Та де там: «Дружина відповіла дуже спокійно: «Любий,

Манфреде, ти досяг того, що хотів? Ти щасливий від результатів? Якщо так, будь ласка, повертайся. Але якщо ні, залишся і борися». Отже, в мене не було іншого вибору. Моя дружина – опора всього мого життя. Тому я залишився в Україні. Вона тоді сказала: «Повертайся згодом на кілька місяців додому і відновлюй сили». Я так і зроблю. Але у березні я приїду до України знову, і моя дружина поїде зі мною».

Юрій ТОРОПЧИНОВ, «Українська правда. Життя».