Хвороба, яка робить нас нещасними
Вона вже вразила багатьох і шириться з неймовірною швидкістю. Ім’я їй – байдужість. Вона робить тебе відстороненим і далеким. Це відчуття вкорінюється дуже глибоко і з’їдає людину зсередини. Як саме? А от так…
Коли їде кортеж «На щиті» із загиблими Захисниками, знайдуться саме такі – байдужі, які не зупиняться, не вшанують, а зроблять вигляд, що це їх не стосується.
Коли на вулиці лежить непритомний чоловік, багато хто пройде повз, байдуже відмахнувшись подумки. Мовляв, це черговий п’янюга – так йому і треба. І в думці не промайне, що, можливо, людині стало погано, вона впала і потребує допомоги. Маючи шанс врятувати її, ви не зробили цього, бо байдуже. А якщо саме від вас залежало її життя?..
Коли мале кошеня, яке хтось викинув, як сміття, на дощ і холод, нявчить так, що чути на всю вулицю, перехожі й уваги не звернуть – яке там допомогти. Це ж стільки мороки...
Коли в маршрутку зайшла жінка і попросила, щоб хтось допоміг їй оплатити проїзд, бо вона з іншого міста і не має сіті-картки, більшість пасажирів сидять із кам’яним байдужим поглядом. Кожен думає: чому я? Нехай хтось інший це зробить.
А коли байдужість у стосунках… Що буває страшніше за це? Ніби й живуть люди разом, а між ними прірва, в яку поринули всі почуття. Разом – і водночас самотні, нещасні.
І як лікувати цю напасть?
…Одного разу в магазин із одягом на вагу зайшла бабуся. Її одяг був доволі скромним, проте чистим і охайним. Єдине, що впадало в очі, – це відсутність куртки, а погода надворі була досить прохолодною. Вона звернулася до продавця з проханням показати їй відділ з верхнім одягом. Працівниця магазину неохоче провела її до потрібного місця. Бабуся приміряла декілька штук. Вона не обирала по моді чи кольору, а шукала зручну і по розміру. Знайшовши потрібну курточку, бабуся спитала за ціну. В той день вартість її була 150 гривень. Для літньої жінки це було багато. Гроші вона мала, але витрачати їх планувала на продукти і ліки. А тут зіпсувалася погода, і кофтина, яка була на ній, зовсім не рятувала від холоду. Бабуся спитала про знижку, але продавчиня відповіла, що зменшити ціну не зможе… Так би і закінчилася ця історія, якби не одна незнайома дівчина. Вона підійшла і запропонувала оплатити для бабусі цю курточку. І тут від продавчині прозвучали слова, які ще на мить раніше вона навряд чи сказала б: «А давайте купимо її разом, навпіл!»
Отак людяний вчинок однієї дівчини зробив щасливими відразу двох людей! Бабуся розплакалася і щиро дякувала за такий подарунок, а працівниця магазину відчувала гордість за свій внесок у добру справу.
А ви сьогодні вже пробували використати свої ліки проти байдужості?
Наталка НЕКОЗ, спеціальний кореспондент газети «Волинь».
Читайте також: «Вони живцем вирвали 34 роки мого спортивного життя».
