«Була б я молодша років на 20, то вже давно поїхала б до хлопців в АТО...»

Це велика втрата для Колодяжненської громади Ковельського району, де вона проживала, для Волині та всієї України, адже Ганна Йонівна була прикладом мужності, незламності, патріотизму і не просто свідком, а учасником визвольної боротьби українських повстанців. Стала особистою зв'язковою командира УПА на Волині Дмитра Клячківського (Клима Савура).

Влітку 1945 року її видала односельчанка. Радянська влада засудила до 10 літ таборів. Брала участь у знаменитому Норильському повстанні в’язнів, під час якого була важко поранена. Звільнена з-під варти 5 березня 1955-го, після чого повернулася додому в Скулин, де мешкала до кінця життя.

Ганна Йонівна неодноразово була героїнею публікацій газети «Волинь», залюбки спілкувалася з нашими журналістами. Біля її скромної хатини завжди майорів синьо-жовтий прапор. З тремтінням у голосі вона згадувала день, коли в присутності Клима Савура склала присягу і стала його зв’язковою, отримавши псевдо Гива.

На все життя в Ганни Зеленої на пальцях залишились сліди від жорстоких тортур, які пережила в застінках НКВС… Казала, що тоді хотіла лише померти. Але нікого не видала.

У таборі в Норильську Ганна також була зв’язковою. Перекидала записки у чоловічу зону. Папір прив’язували до камінця з мотузкою, якою розкручували і кидали. Скулинка могла кинути якнайдалі. В ході повстання, яке придушували танками, якраз у момент, коли хотіла перекинути записку у чоловічу зону, її прошила кулеметна черга з вишки...

На все життя в Ганни Зеленої на пальцях залишились сліди від жорстоких тортур, які пережила в застінках НКВС… Казала, що тоді хотіла лише померти. Але нікого не видала.

Після цього перенесла 9 операцій. Хірург, який її лікував, розповів, що коли вона виходила з наркозу, то заспівала «Христос воскрес!». Просто незбагненна воля до життя та боротьби!

Доля склалась так, що покохала одруженого червоноармійця. Почуття були взаємними. Ганна і Павло Зелені одружилися і прожили в парі 38 років. Попри не лише осуд, а й статті у пресі. На все життя запам’ятала назву однієї з них – «Медалі потемніли через жінку-бандерівку».

…Коли у 2014 році росія пішла війною на Україну, Ганна Зелена дуже переживала. Казала: «Була б я молодша років на 20, то вже давно була б біля хлопців в АТО». І пророче попереджала: «Тільки прийде путін, пощади нам не буде. Чи ти комуніст, чи ти партієць, якщо записано «українець» – всім кінець».

Усе життя Ганни Зеленої пройшло під знаком боротьби з одвічним ворогом – росією. На схилі літ вона побачила, як у битві з московським дияволом свої життя віддають уже нові покоління українців.

Там, у небесних сотнях, тепер усі вони стоятимуть разом, пліч-о-пліч...

Світла пам’ять і шана, велика Людино!

Василь РОГУЦЬКИЙ.

Читайте також: У Луцьку вшанували пам’ять жертв голодоморів в Україні (Фото).