Син одного короля, як це часто трапляється в казках, закохався у прекрасну, але дуже бідну дочку пекаря й одружився з нею. Історія для душі
Кілька років молоде подружжя жило у злагоді й щасті. По смерті батька молодий королевич мав зайняти його місце – посісти трон
Міністри й радники всіляко давали зрозуміти молодому королю, що для блага держави він повинен зректися своєї дружини. Королева не має бути з простолюду, тож йому слід одружитися з дочкою короля якоїсь сусідньої держави. Тільки такий шлюб, мовляв, забезпечить мир і добробут у державі. «Зречися її, найясніший володарю, адже вона дочка пекаря». «Безпека твого трону і підданих важливіші за все».
Міністри так настирливо напосідали на короля, що врешті-решт він погодився.
«Мене змушують зректися тебе, – сказав він своїй дружині. – Завтра тобі доведеться вернутися до свого батька. Але ти можеш забрати все, що вважаєш найціннішим».
Того вечора вони востаннє вечеряли разом. Панувала тиша. Жінка видавалася спокійною, вона безнастанно підливала вина у келих короля.
Не довечерявши, король міцно заснув. Тоді жінка спритно загорнула його у простирадло, закинула собі на спину й непомітно вийшла.
Вранці король прокинувся вже у домі пекаря.
«Що це означає?» – запитав він, здивований.
Дружина усміхнулася: «Ти дозволив мені взяти з собою найцінніше. А для мене найціннішим є ти».
А що ти взяв би із собою?
Бруно ФЕРРЕРО, оповідання із книги «365 коротких історій для душі».
Читайте також: «Не відлітай, Івасику-Телесику...». Історія для душі.