Треба вміти радіти кожному дню.
Ходімо жити ту зиму
Випав перший сніг. Колись радості від такої події не було меж. Якось ніби святково зразу ставало на душі. Може, тому, що нарешті похмурі брудні декорації листопада ховалися під урочистою білою ковдрою, а може, просто прокидалися спогади з дитинства про найщасливіші зими
Але тепер усе не так. Бо зима – це вже не про теплу ковдру, какао і фільми вечорами.
...Це про очікування російських ракет, яких окупанти, судячи зі слів експертів, накопичили вже кілька сотень. Речник Повітряних сил Юрій Ігнат, провівши деякі математичні розрахунки, зробив висновок, що до зими у росіян уже є 900 далекобійних високоточних ракет. Боїмося, що їх запустять по нашій інфраструктурі. Знову будемо без світла, без тепла? Минула зима навчила нас виживати в різних умовах. Пригадую, як холодними вечорами скрізь гуділи генератори, а ми виходили з дітьми на вулицю, дивилися на чорні багатоповерхівки, і здавалося, що навіть на вулиці світліше...
...Це про мокрі холодні окопи, в яких наші хлопці мусять бути на передовій. Тепер у ЗСУ два вороги – москалі і мороз. Страшно подумати, як виживати в таких умовах, коли ти – серед снігів, і навіть нема де зігрітися. Але хлопці не падають духом. Так, бійці 100-ї бригади з Волині, вбравшись у білий стрій, усміхаються з фотографії і кажуть: «Зимова погода – не привід хнюпити носа!». Вони тримаються, хочуть, щоб їхні рідні менше хвилювалися. Хоч трохи тішить, що й ворогу добряче дістається від погоди. Адже всі раділи, коли читали новини, що на вихідних розбурхане штормом море змило всі окопи загарбників на кримському узбережжі.
...Це про щомісячні суми величезної комуналки, шалені ціни на зимовий одяг, про економію скрізь і в усьому, а в першу чергу – на собі. Бо щоразу, коли думаєш, варто купувати нову річ чи ні, кажеш таки «ні», бо можна обійтися, бо не на часі, бо є інші витрати.
...Це про коронавірус і грип, які чіпляються до всіх, коли люди хворіють сім’ями, а до аптеки ходиш частіше, ніж до магазину...
І попри все, таки треба якось пускати в душу ту зиму. Радіти кожному дню. Тішитися снігом, прикрашати з рідними ялинку, чекати Миколая. Не втрачати енергії. Бо, окрім нас, є ще люди поряд, наші сім’ї, друзі, яких треба підтримати, розважити. Є один український блогер, який щодня говорить про звичні життєві речі, але з гумором, а наприкінці зазвичай додає: «Коліжаночки, пішли жити то життя». Ну, по суті, так треба і робити.
Олеся БАНАДА, редакторка відділу інтернет-новин газети «Волинь».
Читайте також: Як прикрашати ялинку-2024: трендові кольори.
