Волинська трійня війни: Артемкові, Марку й Тимофійкові виповнився рік

 Малята поспішили з’явитися на світ семимісячними і важили лише 1240, 1370 і 1120 грамів, тому своє вболівання за здоров’я хлоп’ят, вітання й молитовні побажання щасливим батькам читачі газети й сайту volyn.com.uа висловили тисячами переглядів. Зі свого боку ми пообіцяли, що періодично розповідатимемо, як підростає ця трійня в однокімнатній орендованій квартирі в Луцьку. До слова, одного дня батьки зробили спробу поліпшити житлові умови свого чималого сімейства, звернувшись до місцевих чиновників.

Тепер Ольга мудро усміхається, пригадуючи, що дуже переймалася тим, як ставитиме на ніжки своє потрійне щастя.

 Але, як мовиться, Бог не дає людині більшої ноші, ніж та, яку їй під силу нести. Тендітна жінка радіє, що з чоловіком їй неабияк пощастило. Павло, хоч і приходить з роботи втомлений, без нарікань заступає на другу домашню зміну й уже бездоганно виконує нелегкі обов’язки татуся, тим часом матуся примудряється знаходити час ще й для улюбленого вишивання. А синочки ростуть швидко, як грибочки.

– Наші Артемчик, Марко і Тимофійчик – дітки спокійні. Вони не плачуть і не хандрять «за компанію». Артем і Марко лише трішки марудили, як різалися перші зубчики, а Тимофійко просто похвалився ними, цокнувши об ложку, – з ніжністю згадує Ольга.

Простору для дитячих розваг залишилося дуже мало. Якщо хлоп’ята повзають, дибають чи бавляться на підлозі, батькам ніде й розминутися.

Мужньо дружно пережили застуди й кашлі, а ось коли кому починати повзати, сидіти й спинатися на ніжки, хлоп’ята вважали справою особистою. Артемчика, який народився першим, мама жартома зве лінивчиком, бо він зовсім не поспішає робити свої перші кроки, а ось його братик-близнюк Марк охоче ходить навколо всього, за що можна триматися рученятами. Не відстає від нього й найменшенький Тимофій.

Батьки щодня приємно дивуються тому, що характери в їхніх синочків зовсім різні, а ось апетит, дякувати Богові, у всіх трьох однаково чудовий. Малюки із задоволенням їдять мамині смаколики й обожнюють яблука, банани й інші корисні фрукти.

З усіма клопотами молода сім’я справляється сама. У дідусів і бабусь вистачає роботи в селах. Зате на день народження трійня аж сяяла від задоволення, отримуючи подарунки від рідні та хрещених батьків.

Мама й тато, звісно, теж купують усім трьом однакові іграшки, але чомусь гратися всьому товариству зазвичай хочеться неодмінно однією з них. Врешті переможно усміхається той, кому вдасться видерти цяцьку собі. Словом, підростають хлопці справжніми чоловіками! Жартую, звісно, й уявляю, наскільки тісно всім п’ятьом в однокімнатному помешканні, де дивом помістили двоярусне ліжечко, на якому поки використовують нижню постіль, три столики, тумбочки для дітвори. Простору для дитячих розваг залишилося дуже мало. Якщо хлоп’ята повзають, дибають чи бавляться на підлозі, батькам ніде й розминутися.

 Пані Ольга не приховує смутку, розповідаючи, що з кожним днем тіснота стає відчутнішою і що, можливо, вона змусить їх переїхати в село. А їм же, як і кожній молодій сім’ї, хочеться жити окремо й бути самостійними. Та й чи знайде Павло в селі роботу зі зарплатнею, за яку можна утримувати чимале сімейство, – теж проблема, яку навряд чи вдасться вирішити.

Щоб оселя стала більшою бодай на кімнату для дітей, після довгих роздумів сім’я наважилася звернутися по допомогу до влади.

«До тієї, що в будинку на Київському майдані, – уточнює Оля. І додає: – В одному з кабінетів нам сказали, що ми зараз нічого не доб’ємося. І що нас «таких» багато».

«Хіба?!» – напрошується риторичне запитання до можновладців. Прикро...

А Артем, Марк, Тимофій нехай попри все підростають здоровими на радість батькам і родині в переможній мирній Україні. Їй завжди будуть потрібні захисники!

Леся ВЛАШИНЕЦЬ.

Читайте також: Як волинська журналістка за кордоном стала «мільйонеркою».