«Коли збив ракету, дружина була шокована: «То, значить, ти і є ППО?»

 «А я ж до цього лише на симуляторі «стріляв»

«У мене найкраща робота в світі!» – каже стрілець-зенітник підрозділу охорони радіотехнічного батальйону Дмитро Герасименко, закидаючи на плече 18-кілограмову «Іглу», «дорослішу» за себе років на 15. Як повідомило

Командування Повітряних сил, цей воїн успішно «дебютував» після Великодня.

«Керівництво порадувало вихідним на свято, тож уперше за довгий час зібрались родиною за великим столом, усі в один голос бажали чистого неба, миру, спокійних чергувань… Наврочили… Не встиг у гарному настрої прийти зранку на службу, як майже одразу пролунала команда «Повітря!» – згадує боєць.

Він перебував на посту, коли з командного пункту передали корегування: «На підльоті, повернула на південь, дивіться уважно…». «А я ж до цього лише на симуляторі «стріляв». Серце вилітає, прислухаюсь до кожного звуку, щоб не пропустити оцей противний… Хоча насправді пропустити чи із чимось сплутати його неможливо. Зафіксував ракету, коли відстань до неї була метрів 600. На все про все – від виявлення цілі до пуску – якісь секунди», – пояснює Дмитро.

На запитання, що може порадити колегам-початківцям, Дмитро відповідає жартома: «Тепло одягатись. Адже в очікуванні цілі нерідко треба простояти на морозі чи під дощем кілька годин». 

За його словами, стрільці-зенітники завжди мають із собою дві заряджені «труби», однак насправді є шанс лише для однієї повноцінної спроби. «Активував ПЗРК, навів на ціль, вистрелив. Побачив, як моя ракета впевнено догнала російську. Вибух – влучив! Відверто кажучи, я і сам не одразу в це повірив… В теорії «Ігла» не призначена для знищення крилатих ракет. Як бачите, на практиці – цілком можливо», – розповідає боєць.

Чоловік жартує, що найбільше його потішила реакція дружини – у регіональних пабліках вона прочитала, що «поруч спрацювало ППО». А коли дізналася, що ракету ліквідував її чоловік, кілька разів шоковано перепитувала: «То, значить, ти і є ППО?».

 Як працює радіотехнічний батальйон?

Боєць наголошує: записувати збиті ракети в актив однієї людини – некоректно. Головне завдання радіотехнічного батальйону, в якому він служить, – виявлення повітряних цілей. «Наші радіолокаційні станції працюють цілодобово, скануючи повітряний простір. На них 24/7 несуть бойове чергування люди, виявляють і супроводжують цілі, передають інформацію на командні пункти. Завдяки цій роботі вся Україна знає, звідки і коли чекати на ракети чи «шахеди». А розрахунки зенітних ракетних комплексів, винищувальна авіація, мобільні вогневі групи, як наша, отримують чіткі координати для знищення цілей», – пояснює Дмитро Герасименко. Він переконує: «знищення ворожої цілі» – лише верхівка айсберга в загальному ланцюжку системи протиповітряної оборони, адже за кожною приземленою ракетою чи дроном стоїть відмінно скоординована робота немаленького колективу.

«Сподіваюсь, що і двоє моїх маленьких синів колись зрозуміють і не ображатимуться, що я так рідко буваю вдома. Тим паче, що рідні проживають зовсім близько до місця несення служби, тож діяти максимально чітко під час ракетних атак змушує не лише військовий обов’язок», – продовжує Дмитро і на запитання, що може порадити колегам-початківцям, відповідає жартома: «Тепло одягатись. Адже в очікуванні цілі нерідко треба простояти на морозі чи під дощем кілька годин. Зате яку відчуваєш ейфорію, коли дорогезна ракета, що летить на українське місто, завдяки тобі перетворюється на купу металобрухту...».

Солдата Дмитра Герасименка нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а також годинником від командувача Повітряних сил.

Джерело: armyinform.com.ua.