Ми – одна країна, тому, за словами Ліни Костенко, «твій біль беру на себе».
Голови громад Волині: «Хочемо, щоб біженці почувалися у нашій громаді, як удома»
«Назвіть, будь ласка, три найбільші проблеми, з якими стикаються внутрішньо переміщені особи у вашій громаді? Як їх вирішуєте?» – з такими запитаннями ми звернулися до керівників громад, де знайшли прихисток ВПО із прифронтової зони або тимчасово окупованих територій
Борис КАРПУС, нововолинський міський голова:
– Перше, що найбільше турбує ВПО, – це забезпечення житлом. Нововолинськ – одне із тих міст, які виграли грант, у результаті чого з’явилася можливість збудувати житло для 500 переселенців. Має надійти 7 млн євро для зведення такого на 5-му мікрорайоні. Частина ВПО, хто не спроможний винайняти квартиру, проживає у гуртожитках ЦПТО та електромеханічного коледжу.
Друге – це отримання доходу для повноцінного проживання, тобто можливість знайти роботу за фахом, ведення підприємницької діяльності тощо.
У місті ВПО комунікують із центром зайнятості, створений чат-бот, де регулярно подається інформація про наявні вакансії. Методична допомога у написанні програм у рамках проєкту «Є робота».
Третє – соціальна інтеграція дітей і підлітків у колективах, індивідуальна робота педагогів, психологів, залучення їх до участі в гуртках, спортивних секціях...
Олег БАСАЛИК, голова Мар’янівської селищної ради Луцького району:
– Головним аспектом нашої роботи з внутрішньо переміщеними особами є надання житла для них, працевлаштування й адаптація у громаді. Людей здебільшого розселили в сільських оселях, у співчутливих господарів. На території громади є багато приватних хат-пусток, але вони потребують капітальних ремонтів. І ми не маємо права використати їх без дозволу власників. Питання пошуку житла координує секретар сільської ради Ольга Васюренко.
Ми зацікавлені, щоб ці люди працювали в селах нашої громади. Багато хто вже вирізнився сумлінністю на Горохівському цукровому заводі. Чи не у всіх особисто запитую про професію і бажання працювати. Тоді пропоную й даю рекомендацію.
Хотілося б, щоб люди, життя яких докорінно змінила війна, почувалися в нашій громаді, як удома. Їх адаптація, на мою думку, займає багато часу. Проблемою залишається відсутність психолога. Такого спеціаліста – не для посади, а фахівця-професіонала – наразі шукаємо.
Великим успіхом своєї роботи вважаємо те, що люди з російськомовних територій у Горохові вивчили рідну й спілкуються з нами українською.
Юрій ФІНІКОВСЬКИЙ, голова Рівненської сільської ради Ковельського району:
– Від початку війни в громаду, з огляду на розміщення тут міжнародного пункту пропуску, почали прибувати переселенці. Частина шукала тут тимчасовий прихисток, інші – постійне місце проживання. Гуманітарний центр, який діє при сільській раді під керівництвом першого заступника Ольги Бондарук, одразу включився в роботу. Основні питання пов’язані з ВПО: проживання, працевлаштування та адаптація.
Під житло спочатку надавали наші комунальні заклади та установи (дитячі садки, амбулаторії), працювали з приватним сектором. Паралельно забезпечували людей одягом, продуктами харчування, засобами гігієни тощо. На сьогодні ВПО проживають у приватних будинках, які їм надали місцеві жителі.
Проблемним є питання працевлаштування. Спілкуємося сьогодні з місцевим бізнесом, центром зайнятості, доводимо інформацію до людей. Активну допомогу для ВПО надають працівники відділу ЦНАП та соціального захисту.
Велику увагу приділяємо діткам переселенців, з яких ЗДО відвідує 1 малюк, у закладах загальної середньої освіти навчається 15 діток, які забезпечені безкоштовним харчуванням, усіма необхідними умовами для отримання знань, мають змогу відвідувати різнопланові гуртки та секції. Загалом віддаємо належне місцевому населенню, люди дуже багато допомагають переселенцям, діляться з ними усім необхідним, допомагають у заготівлі дров, забезпечують продуктами харчування, речами домашнього вжитку тощо. Ми ж усі хочемо, щоб ці люди почувались у нашій громаді, як удома!
Віктор ГОДИК, голова Горохівської міської ради Луцького району:
– Проблеми внутрішньо переміщених осіб постали з початком повномасштабної війни. Великому потокові людей потрібні були одяг, харчі, речі домашнього вжитку тощо. Ключовими завданнями постали розселення, працевлаштування і соціально-психологічний стан людей, які втратили свій дім, роботу, розлучилися з родинами.
Питання житла фактично вирішено. Під нього було облаштовано кімнати в дитячому садочку. Багатьом дав прихисток у гуртожитках ВСП «Горохівський фаховий коледж ЛНУП», сім’ям запропонували свої оселі небайдужі горохівчани.
Постійно практикуємо зустрічі, діалоги, на яких внутрішньо переміщені особи озвучують усі питання, які їх хвилюють. Великою мірою за їх організацію відповідає начальник відділу проєктного менеджменту і цифровізації Тетяна Янюк. Черговий такий захід із красномовною назвою «5 кроків до працевлаштування» відбувся 12 грудня. Спільно з Горохівською міською радою його організовували Горохівське управління Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості, Волинський інститут права й Міжнародний фонд «Відродження».
Дієвою є рада з питань внутрішньо переміщених осіб. Її очолює секретар міської ради Наталія Ковальчук. Маємо побажання, щоб невдовзі лідером ради стала особа з числа переселенців. Такий крок, міркуємо, сприятиме взаємодовірі, відповідальності наших нових мешканців перед собою й громадою. Результативним є опитування переселенців про їхні побажання. Воно також засвідчує: хто хоче трудитися, той приймає наші пропозиції й працевлаштовується.
Аби людям було легше пережити емоційний стрес, із ними регулярно проводить зустрічі психолог міської ради Марина Сокол. Великим успіхом своєї роботи вважаємо те, що люди з російськомовних територій у Горохові вивчили рідну й спілкуються з нами українською.
* – «Цей обліковий запис на сайті volyn.com.ua створений та обслуговується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю відповідальністю редакції газети «Волинь» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу».
Бліц провели Леся ВЛАШИНЕЦЬ, Алла ЛІСОВА, Василь УЛІЦЬКИЙ.
Читайте також: На волинській шахті почали працювати в’язні.
