Прогноз: Україна

Справа в тому, що я враховую не тільки сили сторін, але й їхні спроможності.

В першу чергу, звертаю увагу на «волю до перемоги». Що це таке, можна пояснити на прикладі спортивних поєдинків, коли суперники не рівні – слабший може виграти завдяки своїй «волі». Воля – це колосальна мобілізація фізичного та інтелектуального ресурсу з метою перемоги. Основу волі нації формує її єдність, і ось тут у нас насувається катастрофа.

2023 рік став роком формування в нас трьох різних Україн. Одна Україна щодня бореться з ворогом за перемогу і виживання. Це мільйони людей, які приєднались до сил оборони або волонтерять. Друга Україна адаптувалася до життя під час війни і займається особистими питаннями заробітків на бюджеті, бруківках, укриттях та іншому. Третя Україна почала гратися в політику і готуватися до виборів. Усі ці три України не чують одна одну і живуть у паралельних реальностях. Існування цього розподілу буде визначати нашу обмежену спроможність діяти наступного року. Саме тому я песиміст.

Війна більше не має жодних дат і періодів завершення. Оскільки війна закінчиться не завдяки перемозі на полі бою, а виключно через внутрішнє падіння однієї з країн. Революції, політичні кризи, економічна нестабільність наближають завершення війни більше, ніж нові танки, літаки чи ракети. Саме так завершувалась Перша світова, і саме на неї найбільше схожа наша ситуація. І поки що внутрішні розколи України створюють більше загрози нашого програшу, чим російського.

 2023 рік став роком формування в нас трьох різних Україн.

На фронті наступний рік стане роком «великого закопування». Ми переходимо в активну оборону, і ніяких великих наступів з нашого боку наступного року не передбачається. Будуть контратаки, будуть успішні операції, але локального рівня. Успіх нашої оборони великою мірою залежатиме саме від масштабу закопування. Нам доведеться відступити з ряду населених пунктів, в тому числі з тих, за які зараз йдуть бої. Мета – вирівнювання лінії фронту та збереження особового складу. Тому я думаю, що наступного року лінія фронту стабілізується, і буде зберігатись попри часом інтенсивні бої.

Мобілізація стане одним із ключових питань наступного року. Тут я теж песиміст. Попри посилення методів мобілізації відсоток виконання плану буде залишатись низьким. Це пов’язано з тим, що на мобілізацію більше впливає моральний дух, аніж силові методи воєнкомів. А моральний дух в нашого суспільства сильно підупав на фоні не менш провальної комунікаційної політики.

На жаль, я прогнозую зміну військового керівництва, в тому числі на найвищому рівні. Водночас розвалений і неспроможний уряд буде ще більше розвалюватись, але змін системних там не буде. Для того, щоб витримати наступний рік, ми мусимо максимально перейти на військові рейки. Більше того, через політичні проблеми всередині Заходу – від нас будуть більше вимагати покладатись на свої сили. І ці вимоги звучатимуть усе голосніше і голосніше. Допомогу ми будемо отримувати, але не вчасно і не в обіцяних обсягах. Так, влітку ми вперше зможемо використати F16, але дуже обмежено і їх вплив буде мінімальний. Конференції з презентаціями від Мінекономіки викликатимуть сміх на Заході. А єдине, чого там будуть очікувати – зрозумілого плану переведення економіки на військові рейки.

Віктор АНДРУСІВ, військовий ЗСУ, ексрадник міністра внутрішніх справ та голови Офісу Президента.

Читайте також: Україну атакують ракети і... «Слово пацана».