Волонтер Віталій Гладун (праворуч) дякує за військові аптечки лучанину Олександрові Гуменюку.
Відомий волинський волонтер: «Знаєте, що таке волонтерське щастя?»
– Це коли щось закінчилось, а його вкрай потрібно, і тут раз – хтось його тобі дав, – написав днями на сторінці Горохівської районної спілки учасників АТО «Щит» у Facebook координатор волонтерського руху Горохівщини Віталій Гладун.
Війна для цього горохівчанина триває безперервно з 2014 року, а гуманітарні вантажі з невеликого Горохова завдяки йому були першими в окопах атовців і всіх фронтів повномасштабної війни з росією. У березні 2022 року була очевидицею зустрічі екіпажу від «Щита» у складі Андрія Лебезуна й Віталія Нагорняка із захисниками в пекельному Кураховому на Донеччині
До нас ніхто й ніколи з волонтерів сюди не доїжджав роками, – дивувався тоді один із бойових командирів, дякуючи Віталію Гладуну, команді якого вдається дістатися туди, де найгарячіше, й, здавалося, з-під землі дістати те, що найпотрібніше. А горохівчани щодня є свідками того, як до непримітного приміщення в Горохові з усіх довколишніх сіл, із Польщі, Німеччини, Данії, Іспанії та інших близьких і далеких країн зарубіжжя везуть гуманітарну допомогу доброчинці. Відтак їй, бува, кілька разів на тиждень радіють захисники. До слова, «щитівці» – хлопці й дівчата боголюбиві й, виконуючи свою місію, як мовиться, не рушають без Бога ні до порога: всі екіпажі виїжджають у дорогу з подвір’я Свято-Вознесенського храму ПЦУ із благословення його настоятеля, старшого декана Луцького району отця Андрія Сидора.
У волонтерський центр «Щита» йдуть і їдуть звідусіль не лише дорослі. Віталієві вірять, довіряють, на нього надіються. Йому несуть та надсилають зібрані гроші, малюнки та речі, потрібні для Перемоги, учні чи не всіх навчальних закладів Горохівської й сусідніх громад, інших районів Волині. Він навіть за найменшу річ кожному тисне руку особисто і – не знаю й коли – знаходить хвилинку, щоб поіменно подякувати всім на сторінці «Щита» у Facebook. До слова, волонтери організації щотижня доставляють бійцям і газету «Волинь». Вона на передовій – єдине й щотижня очікуване чтиво.
Не кривив душею, кажучи, що допомоги потрібно більше і від кожного з нас, і від світу.
Цього разу Віталій Володимирович адресує вдячність лучанину, керівнику компанії «Саппортлаб» Олександрові Гуменюку. З початку війни пан Олександр скерував на передову військової амуніції приблизно на 1 млн гривень, уже тричі привозив у «Щит» військові аптечки, всього на суму більше 500 000 гривень.
– Вартість однієї – 60 євро, на фронті такій аптечці ціни не скласти. Її вміст врятував і врятує не одне життя, – переповідає Віталій Гладун думки бійців. І додав із притаманним йому почуттям гумору: – Оце і є те волонтерське щастя, коли хтось дав несподівано те найпотрібніше, чого не вистачає.
Думається, що у нашого друга-волонтера є тисячі друзів на війні і в тилу ще й тому, що він ненавидить лукавство, зраду, нещирість. Не кривив душею, кажучи, що допомоги потрібно більше і від кожного з нас, і від світу. Попросив упустити відповідь на запитання про дитячу мрію, бо забувся її. Мрія найбільша нинішня – то проукраїнська влада, а для здійснення найзаповітнішої – Перемоги – волонтер-легенда Віталій Гладун щодня разом із однодумцями робить можливе й неможливе.
P.S. Горохівський міський голова Віктор Годик на засіданні виконавчого комітету міської ради вручив Віталієві Гладуну Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «За сприяння війську».
Читайте також: З Волині на передову полетіли ще дві бойові «пташки».
