Неподалік вогненної Авдіївки земляки зустрілися, як рідні.
Громада на Волині передала захисникам на фронт різдвяну вантажівку
Найбажанішим подарунком, про який мріяли на передовій захисники з сіл Мар’янівської територіальної громади і їхні бойові побратими, то була вантажівка. І волонтери, які працюють у громадах колишнього Горохівського району, напередодні Різдва Христового доставили автомобіль якнайближче до Авдіївського пекла
– Уявлєш, так Бог дав, що вдалося купити той ГАЗ-66 у досить пристойному технічному стані всього за 15 000 гривень. Щоб він був придатним для служби на фронті, треба було замінити мотор з бензину на дизель. Непроста справа, але в нас є кому це зробити! Завжди виручає Саша Касянчук із своєю командою. Мають хлопці золоті руки. Все, що має бути доставлене військовим, ремонтують безкорисливо ще й своє додають, – розговорилися напередодні Різдва з координатором волонтерського руху Горохівщини Віталієм Гладуном, який виконує обов’язки голови Горохівської районної організації «Спілка учасників АТО «Щит».
До слова, лідер «Щита» Микола Бернадський і чи не всі щитівці-атовці пішли на фронти війни з початку повномасштабного вторгнення росії на нашу мирну землю, а їх рідна Горохівщина й «Щит» зокрема стали волонтерською силою бійців усіх фронтів і центром, якому довіряє цінні гуманітарні вантажі вже чи не кожна європейська країна.
До слова, лідер «Щита» Микола Бернадський і чи не всі щитівці-атовці пішли на фронти війни з початку повномасштабного вторгнення росії на нашу мирну землю, а їх рідна Горохівщина й «Щит» зокрема стали волонтерською силою бійців усіх фронтів і центром, якому довіряє цінні гуманітарні вантажі вже чи не кожна європейська країна.
І ГАЗ -66, який вкрай потрібний на лінії вогню жителю села Брани Мар’янівської територіальної громади Андрієві Лісовому, «реконструювали» вміло й швидко. Потрібний дизель купили за 55000 гривень, які Віталієві Гладуну принесли й привезли, перерахували на банківську картку діти й дорослі з Горохівської й інших громад Волині зі зворушливими словами: «Зібрали для наших захисників, для перемоги, для миру». Цими днями Олександр Касянчук із другом Богданом доставили вантажівку на фронт і передали її землякам Андрієві Лісовому, Ярославові Садольському та їх окопним друзям.
Їхали, звісно, не впорожні. Насамперед на подвір’ї Свято-Вознесенського храму взяли з собою в серця молитву й благословення його настоятеля, декана Горохівського деканату о. Андрія Сидора.
160 літрів дизпалива й 3500 гривень на дозаправку офірував Андрій Озірський.
Різдвяними дарунками, які потрібні солдатам, як хліб і зброя, везли привіти від ліцеїстів Мар’янівського ліцею, розфарбовані в малюнках, їхні пакунки з святковою смакотою, окопні свічки, іменні передачі й ще багато всього з рідного краю, від хороших людей.
До слова, Олександр Касянчук родом із села Брани. За словами Віталія Гладуна, цей земляк, який нині живе у Луцьку, теж займається волонтерством з початку війни. Через руки його команди пройшли сотні запчастин, які щитівці везуть із передової, щоб відтак повернути їх туди відремонтованими. Багато потрібних вартісних деталей пан Олександр купляє й передає своїм коштом.
…З Андрієм Лісовим, зі Славком Садольським і їхніми друзями зустрілися, як рідні. «Буває всяко!» – так небагатослівно розповіли військові про свої будні на Авдіївському напрямку. Побажали всім у надійному тилу мирного Різдва. Й на привезеному «газоні» поїхали ще далі в пекло війни. Щоб Різдво в тилу було мирним завжди!
Читайте також: Мобілізація у 2024 році: головні заяви Залужного.
