«Найбільш щасливий інтимний спогад із весілля...».
«Удвох із Миколою стоїмо на колінах і перемо сім спідниць моєї весільної сукні...»
Згадала, у мене сьогодні свято – річниця весілля. Порахувала і здивувалася – 21-ша. Минулого року, виявляється, був ювілей, але я не рахувала. Зате торік уперше з часу загибелі чоловіка це знову для мене стало святом... Я ж зараз жива, це був щасливий день тоді – значить, свято. Війна змінює ставлення до багатьох речей...
Зміна сталася так: рік тому я побачила, що моєму заступнику зле... Зізнається, чому сумний: «У мене річниця весілля».
А я така: «Нічого собі, у мене теж». І я вже кричу на всю «располагу»: «Гей, всі за стіл, будемо святкувати». Всі потягнулися в німому здивуванні. Що можна святкувати в сірий, депресивний, мокрий, холодний листопадовий день – 23 листопада? Можна, звісно, річницю помаранчевого Майдану, але за війною той день був наче сто років... Тому всі в очікуванні: що за свято? Танк не підбили, дня народження наче ні в кого немає.
А я ржу: «У нас з Олексієм річниця весілля». Навколо німа тиша, а я кажу: «Правда. Свідоцтва про одруження можемо показати...» Олексій підтакує...
Так приємно згадувати, як ми її прали... Тільки заради цієї миті варто було жити й одружуватися...
Одним словом, славно ми пожартували і посвяткували. Весільні фоточки показали. Розказали смішні історії.
От у мене було масштабне весілля. І чудова сукня. На жаль, світлина з інтернету неякісна, не видно. Але повірте – чудова. Вона була з прокату. Дорога. Але після того весілля я не знала, як її здати. А викупити – грошей немає... Що робити? Сукня була пропалена, залита воском, вином. Нижні спідниці чорні від диких танців... Реально чорні...
І ось найбільш щасливий інтимний спогад з весілля: це як на другий день ми удвох з Миколою плече до плеча стоїмо на колінах перед ванною і перемо в ній сім спідниць моєї весільної сукні...
Ми її таки відіпрали і здали. Заплатили невеликий штраф за пропалену верхню спідницю...
Так приємно згадувати, як ми її прали...Тільки заради цієї миті варто було жити й одружуватися...
23.11.2023 р.
P.S. Чоловік Тетяни Чорновол – Микола Березовий (позивний Береза), воював у складі батальйону міліції спеціального призначення «Азов» і загинув від кулі снайпера під Іловайськом Донецької області 10 серпня 2014 року.
Тетяна ЧОРНОВОЛ, журналістка, громадська активістка, екснардепка, а нині військовослужбовиця ЗСУ
Читайте також: «У громаді на Волині опитують її жителів».
