Це було кохання до останнього подиху, незрозуміле для багатьох людей, схоже на постійне виверження вулкана.
Він зраджував їй, а вона робила з нього культ
«Дієго – початок, Дієго – моя дитина, Дієго – мій друг, Дієго – художник, Дієго – мій батько, Дієго – мій коханий, Дієго – мій чоловік, Дієго – моя мати, Дієго – я сама, Дієго – це все», – писала мексиканська художниця Фріда Кало про свого чоловіка, з яким її поєднала й велика любов до мистецтва, Дієго Ріверу. За нього вона виходила заміж… двічі
Їхній роман був бурхливим, пристрасним, болісним, емоційним
Фріда Кало майже ніколи не усміхається. Густі брови й дотепер залишаються однією з найвпізнаваніших її рис. Все, що зображене на картинках, – сповідь, частина життя, відверті та пристрасні зізнання, історії, які вона розповідала за допомогою своїх картин. У чому був її феномен?..
У 6 років дівчинка пережила поліомієліт й залишилася кульгавою, а у 18 потрапила у жахливу аварію, наслідки якої переслідували її все подальше життя. Зіткнення трамваю з автобусом. Незлічена кількість переломів і жахливих травм – металевий поручень проткнув її живіт, тим самим назавжди позбавив Фріду Кало можливості стати матір’ю. Така омріяна майбутня кар’єра лікаря, безліч надій і сподівань. На всьому було поставлено хрест. Місяці тривалої і тяжкої реабілітації, ізольована, надовго прикута до ліжка невидимими кайданами болю. Живопис стає єдиною розрадою і втіхою, вона починає писати автопортрети.
Через деякий час Фріда Кало знову стає на ноги й починає захоплюватись комуністичною ідеологією. На одній із вечірок вона зустрічає Дієго Ріверу, з яким бачилася вперше декілька років до цього, коли він, уже відомий художник-монументаліст, розмальовував стіни її школи. Їх об’єднують політичні погляди та любов до мистецтва. Товстий, негарний, старший за неї на 20 літ, але водночас такий талановитий, харизматичний та чуттєвий. Дружини, коханки, жінки любили й обожнювали його, а він у свою чергу поглинав їх без залишку. Вона ще така молода, така тендітна на його фоні, ніби зіткана з інших матерій.
Їхній роман був бурхливим, пристрасним, болісним, емоційним. «Шлюб слона з голубкою» – так назвали це одруження батьки Фріди. Це було кохання до останнього подиху, незрозуміле для багатьох людей, схоже на постійне виверження вулкана. Вона кохала його й ненавиділа, страждала й все одно поверталася до нього. Він зраджував їй, а вона робила з нього культ. Декілька разів Фріді вдавалося завагітніти, але кожного разу жінка втрачала ще ненароджену дитину. Фріда Кало знову переживає серію невимовних душевних та фізичних мук.
Якщо любити, то до останнього, якщо малювати, то віддаючи всю себе
А далі було більше: розлучення і романи з іншими чоловіками. Біль від розставання з Дієго надихає художницю на цілу серію нових геніальних картин. Вони не можуть бути разом, і, звичайно, вони не можуть жити один без одного, їм двом стає зрозуміло, що таке велике й міцне кохання ніщо не зможе подолати, тому вже в 1941 році знову одружуються. Цього разу вона впевнена: більше ніяких зрад, ревнощів, тільки спокій, тепер усе буде інакше.
Вони не можуть бути разом, і, звичайно, вони не можуть жити один без одного, їм двом стає зрозуміло, що таке велике й міцне кохання ніщо не зможе подолати, тому вже в 1941 році знову одружуються.
Фріда продовжує малювати, а потім разом із чоловіком починає викладати у школі мистецтв «Есмеральда». Здавалося б, ніщо вже не зможе стати на заваді такому омріяному щастю, але здоров’я Фріди погіршується, а її саму все частіше хвилюють думки про смерть. Майже весь час Кало проводить у лікарнях, не знімаючи корсетів, які хоч якось допомагають жінці витримувати біль. Наляканий Рівера ні на мить не відходить від дружини.
1953 рік був особливо знаковим для художниці: їй ампутують майже всю праву ногу, й тоді ж у Мехіко відкривається її перша велика виставка, вона так довго мріяла про це, вона мала бути присутня там! У музей, де проходила подія, Фріду вносять на руках (якщо посилатися на фільм, то її завезли в експозиційний зал прямо в ліжку. – Ред.)
На той час Фріді Кало залишалося прожити вже зовсім недовго. В 1954 році запалення легенів забирає її – найталановитішу художницю всієї Мексики, найексцентричнішу художницю всього світу.
Що змушує захоплюватись нею й досі? Її неймовірна, пристрасна й непоборна жага до життя, невтомна жага кохання. Вона не знала міри ні в чому – якщо любити, то до останнього, якщо малювати, то віддаючи всю себе. Або все – або нічого! Абсолютна, надихаюча відвертість, вміння насолоджуватись усіма кольорами світу.
Ім’я Фріди стало брендом через пів століття після смерті
Хоча Фріда була ближча з батьком, емігрантом із Німеччини, ніж з матір’ю, яка походила з індіанського роду, але дівчина відчувала приналежність до мексиканських традицій, носила народний одяг. Життя із Дієго підсилило любов до автентики – чоловік захоплювався доколумбовою культурою, а в побуті їх оточували артефакти тих часів. Барвисті пишні сукні, рослинні орнаменти, ацтекські символи гармонійно доповнювали образ художниці і підкреслювали її строкатий та химерний внутрішній світ.
Читайте також: Коли зустрілися, йому було 17 років, а їй – 51!.
Цікавий факт: Фріда Кало заповіла, що її особистий гардероб можна буде показувати лише через 15 років після смерті Дієго Рівери. Проте з якихось причин це сталося через 50 років після того, як чоловік відійшов у засвіти. Ванну кімнату, де зберігалися речі художниці, відкрили у 2004-му. Експерти чотири роки займалися каталогізацією шести тисяч фотографій, трьох сотень особистих речей і 12 тисяч документів. Бізнесмен із Венесуели придбав у родини право на комерційне використання імені художниці і заснував Frida Kahlo Corporatio. Грошова купюра, лінія одягу і косметики, спідня білизна, кераміка, ювелірні вироби, марка текіли і пива, лялька Barbie – мисткиня присутня і впізнавна у всіх куточках світу.
«Хай живе життя!» – написала Фріда на своїй останній картині незадовго до смерті. «Хай живе Фріда!» – повторює людство, увічнюючи її образ у щоденному побуті. Краса має бути на відстані протягнутої руки.
Джерело: art-area.com.ua.starylev.com.ua.
