«На жаль, вона не знає, хто я. Зате я пам’ятаю, хто вона. З нею я був щасливий усе своє життя».
Коли люблять – не зрікаються...
Був нічим не примітний ранок у звичайнісінькій поліклініці. Літній чоловік прийшов до лікаря зняти шви з пальця руки. Було помітно, що він дуже хвилюється і кудись поспішає. Запитавши, коли буде лікар, чоловік тремтячим голосом повідомив, що о 9-й годині на нього чекає дуже важлива справа. А вже 8:30
Я відповів, що всі лікарі зайняті і зможуть приділити йому увагу не раніше, ніж через годину. Проте помітив неймовірний смуток у його очах і якусь розгубленість, коли він раз у раз поглядав на годинник, і в мене щось защеміло в серці. Пацієнтів до мене на прийом не було, і я вирішив сам зайнятися раною цього чоловіка. Мене порадувало, що рана добре затягнута і, значить, не виникне жодних проблем, якщо шви зняти зараз.
Порадившись із колегою, я зайнявся пацієнтом. Мені чомусь хотілося з ним поговорити, і я першим почав розмову:
– Ви так поспішаєте. Мабуть, у вас призначений прийом ще до одного фахівця?
– Ні. О 9-й годині мені треба погодувати хвору дружину. Вона зараз у лікарні.
З цікавості медика я запитав, що з його дружиною. Чоловік відповів, що в неї, на превеликий жаль, хвороба Альцгеймера. Я встиг зробити необхідні процедури, поки ми розмовляли. Мені здалося, що до 9-ї години мій пацієнт може не встигнути в лікарню до дружини. Я поцікавився, чи вона хвилюватиметься, якщо він спізниться. Чоловік сумно похитав головою:
– Ні, вона не буде хвилюватися. Моя дружина не впізнає мене останні п’ять років. І навіть не пам’ятає, ким я їй доводжуся.
Я здивовано вигукнув:
– І, незважаючи на це, ви все одно щоранку поспішаєте в лікарню до людини, яка вже не впізнає вас?
Тоді він ласкаво поплескав мене по плечу й, усміхнувшись, по-батьківськи відповів:
– Так, на жаль, вона не знає, хто я. Зате я пам’ятаю, хто вона. З нею я був щасливий усе своє життя.
Я підійшов до вікна і довго дивився услід літньому пацієнтові. І тільки коли постукали в двері, зрозумів, що плачу. Мурашки пробігли по моєму тілу, і я сказав сам собі:
– Це та любов, про яку мрію і я.
Мій ранковий пацієнт сказав, що був щасливим. Та і вона, та жінка, теж щаслива, маючи такого чоловіка.
Не пристрасть або романтика, а істинна любов, здатна зрозуміти, простити і прийняти, – ось те, що довговічне. Ми підемо. А любов залишиться, оселившись у чиємусь серці.
Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї. Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе. (Послання до Ефесян св. ап. Павла 5:25,28).
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Volyn Nova.
Читайте також: У війни немає свята: напередодні нового року в громадах сповістили про загибель трьох волинян.
Як в цьому році волиняни найчастіше називали дітей.
На Волині жінка спокусилася на допомогу від ООН і... втратила всі гроші.
