У 2023 році 7 воїнів із Волині стали Героями України

Військовим Героям України вручають орден – «Золоту зірку» за геройський вчинок.

За 2023 рік 36 захисників із західної України були удостоєні найвищого звання держави: Волинь – 7; Рівненщина – 7; Львівщина – 6; Хмельниччина – 5; Тернопільщина – 4; Прикарпаття – 4; Буковина – 2; Закарпаття – 1.

На жаль, більшість із них – посмертно, інформує «Еспресо.Захід».

У 2023 році 7 воїнів із Волині стали Героями України. Це:

Камардін Едуард Русланович – капітан Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. 8 липня 2023 року указом президента – Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Едуард Камардін народився 27 лютого 1999 року в селищі Ратне на Волині. Служив в 11-му окремому мотопіхотному батальйоні. Був командиром мотопіхотної роти 59 окремої мотопіхотної бригади (військової частини А2980). Загинув 5 вересня 2022 року під час наступальної операції на межі Миколаївської і Херсонської областей унаслідок танкового обстрілу поблизу селища Тернові Поди на Миколаївщині. Під час бою він особисто евакуював п'ятьох поранених військовослужбовців і надав їм першу медичну допомогу. Також, коригуючи вогонь, знищив ворожий склад. Прикриваючи побратимів, капітан загинув унаслідок ворожого артобстрілу. 8 вересня 2022 відбувся похорон в рідному селищі Ратне на Волині.

Сергій Веніамінович Сучков – старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно). Також удостоєний орденом «За мужність» III ступеня (13 квітня 2022 року).

Народився 6 жовтня 1968 у м. Володимир-Волинський, нині Володимир. Був командиром розвідувального взводу розвідувальної роти. Під час артилерійського обстрілу ціною власного життя вивів групу в безпечне місце. Загинув 3 травня 2022. 

Юрій Олександрович Ковальчук – солдат 14 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно).

Юрій Ковальчук народився 15 травня 1998 року в м. Ковелі Волинської області. Навчався в Ковельській загальноосвітній школі № 1. Закінчив Ковельський промислово-економічний коледж (спеціальність – автомобільний транспорт). У березні 2018 року підписав трирічний контракт із Збройними силами України. Служив у 14-й окремій механізованій бригаді. Учасник ООС.

2021-го демобілізувався і вдруге на той же термін уклав контракт. Проходив службу знову в складі 14 ОМБр. Під час широкомасштабного російського вторгнення брав участь у бойових діях під Києвом, біля Чернігова, Ізюма (Харківська область). Загинув 23 травня 2022 року біля смт Білогорівка на Луганщині. Похований на Алеї Героїв у родинному місті.

Олександр Дмитрович Марчук – підполковник Збройних сил України. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (28 вересня 2023).

Олександр Марчук (уродженець Берестечківської міської громади на Волині) у липні 2023 року зі своїми підлеглими штурмував позиції російських військ на Запоріжжі. Зазнавши травми, він продовжував уміло керувати підрозділом, без втрат вивів особовий склад через заміновану ділянку. Отримав високу державну нагороду 1 жовтня 2023 року з рук президента України Володимира Зеленського у День захисників і захисниць України.

Тарас Ігорович Чайка – лейтенант Збройних Сил України, командир окремого розвідувального взводу, який відзначився у ході російського вторгнення в Україну. Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023, посмертно).

Народився 10 лютого 1993 року в с. Сокіл Волинської області, однак свідоме життя прожив у Львові. Де навчався у ліцеї № 1 імені Б.-І.Антонича та у Львівському національному університеті природокористування. Захоплювався мисливством та рибальством, був членом Львівської міської та Золочівської районної організацій українського товариства мисливців та рибалок.

У перші дні російського вторгнення в Україну пішов на війну добровольцем. Служив у лавах 125-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України командиром окремого розвідувального взводу.

2 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі бойових дій в Донецькій області автомобіль, в якому перебував Тарас Чайка, потрапив під танковий обстріл. Лейтенант Чайка Тарас отримав осколкове поранення не сумісне з життям, однак він зумів спрямувати автомобіль в сторону протилежну обстрілам, чим врятував життя екіпажу машини. Похований у Львові на Личаківському військовому цвинтарі.

Анатолій Антонович Смітюх – штаб-сержант, військовослужбовець ЗСУ, який загинув під час російського вторгнення в Україну. Герой України з удостоєнням ордена «​Золота Зірка»​ (6 грудня 2023, посмертно).

Анатолій Смітюх народився 10 лютого 1972 року та проживав у місті Камені-Каширському на Волині. Напередодні повномасштабного російського вторгнення в Україну, у січні 2022 року повернувся на військову службу та підписав контракт із ЗСУ, ніс військову службу сапером. Обіймав посаду командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу. З початком повномасштабного вторгнення перебував на передовій, на півночі Волинської області в обороні кордону з боку Білорусі та заміновуванні території вздовж рубежу. Із 30 березня 2023 року ніс військову службу на Луганщині. Загинув 6 травня 2023 року в селищі Діброва Луганської області під час мінометного обстрілу.

Ігор Вікторович Тимощук – молодший сержант Збройних Сил України. 28 грудня звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» отримав особисто від президента України Володимира Зеленського, коли той перебував в Авдіївці.

Під час російського вторгення в Україну Ігор Тимощук служить у 110-й окремій механізованій бригаді. Під час оборони Авдіївки здійснював планування, керування та безпосередню участь у штурмових операціях. Групи під його керівництвом неодноразово знищували ворогів, брали в полон солдатів противника, повертали контроль над позиціями. Завдяки успішному відновленню втрачених оборонних позицій Ігор Тимощук запобіг прориву ворога до Авдіївки, що забезпечило втримання важливого рубежу для оборони країни.

Читайте також: «Краса на марші, ніжність у броні...»: волинянка несподівано для себе почала говорити віршами про війну.