Мужні бійці з родини Назарчуків завжди знаходять можливість зустрітися, сфотографуватися, підбадьорити один одного.
«Людина 2023 року» – волинянка Ольга Назарчук: її 4 сини, зять і 2 внуки захищають Україну!
Великої шани й поваги заслуговують тисячі матерів-волинянок, які виростили справжніх воїнів – патріотів своєї країни, котрі у важку годину, коли треба було боронити рідну землю від ворога, не роздумуючи, пішли служити у Збройні сили України.
А якщо на передовій четверо синів, зять і 2 внуки, як у Ольги Назарчук із села Ворокомле Камінь-Каширського району, то ця шана й повага помножується – низький їй уклін!
Тому невипадково за версією газети «Волинь» «Людиною 2023 року» стала саме Ольга Лукашівна в образі всіх Матерів, чиї кровиночки пішли захищати свою Батьківщину. А перед тим, нагадаємо, «Людиною 2022 року» став Воїн ЗСУ в особі бійця Василя на псевдо Борода з Луцька.
Син Ольги Лукашівни Володимир – військовий на пенсії. Свого часу був прикордонником, потім близько року захищав Україну в АТО. Тож тієї ночі, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, до нього зателефонували і сказали, щоб був готовим. Він обдзвонив своїх рідних, і вже наступного дня усі зійшлися на родинну розмову. А затим зібралися й вирушили до військкомату. Зять Анатолій, який із труднощами тоді повернувся з роботи на Київщині, сини Володимир, Анатолій, Андрій, а також Сергій зі своїм сином Олексієм, який сказав, що аж ніяк не може залишитися вдома, якщо його син воюватиме.
Тож разом і пішли захищати рідний край, про що на сторінках «Волині» розповіла торік у травні журналістка газети «Полісся» Тетяна Приходько.
Не стали до лав Збройних сил України після вторгнення росіян хіба старший син Ольги Назарчук Валерій, якого не взяли, бо він уже пенсіонер, та Василь, котрий за станом здоров’я був комісований (нині, на жаль, уже покійний). Усі інші її хлопці разом потрапили в нашу 100-ту Волинську бригаду тероборони. Були на різних позиціях вздовж кордону з білоруссю, але бачилися, навідувалися додому. А з квітня 2023 року вони вже далеко від домівки, на Бахмутському напрямку. Там котрий місяць особливо «гаряче», тож вдома їхні дружини, діти та найрідніша людина – мати – постійно моляться і з нетерпінням чекають бодай якоїсь звісточки.
З квітня 2023 року вони вже далеко від домівки, на Бахмутському напрямку.
Просить у Бога Ольга Назарчук, щоб повернулися з війни живими її сини, зять онуки. Вона виховала семеро дітей, має 16 онуків та 6 правнуків. Завжди жила так, аби іншим було добре. А зараз, як казала при зустрічі торік у травні, бачить, що й хлопці її такі. Пішли воювати, бо відчували, що то їхній обов’язок. Тепер постійно думає: як вони там? Те, що неспокійно на передовій, мати з дочкою Тетяною, чоловік якої воює (в заміжжі вона Звонюк), щоразу чують при розмові по телефону лунають постріли і вибухи. Але хлопці заспокоюють рідних. Кажуть, це добре, що чути, гірше, коли тиша. Проте постійні обстріли тримають у неабиякій напрузі захисників.
Аби допомогти своїм близьким на фронті, родина Назарчуків збирає кошти на придбання необхідних для них засобів. Наприклад, тепловізорів, які допомагають вистежувати ворога.
...Цими днями ми зателефонували Тетяні Звонюк. На запитання, де
зараз її брати, чоловік, племінник, жінка сказала:
– Все там же, на Бахмутському напрямку. Знаємо, як непросто їм. Просимо, аби Бог вберіг їх і їхніх побратимів.
Тетяна розповіла, що тривоги додало родині поранення онука Ольги Лукашівни, а її племінника Олексія – це син Сергія. Нині він на лікуванні у Львові, переніс уже багато операцій. Моляться всі за його здоров’я.
Більше дізнаємося при зустрічі і врученні її мамі статуетки – «Крилатий плуг» – нагороди «Людина 2023 року» за версією газети «Волинь», про що й розповімо в одному з січневих номерів.
