У неблизьку дорогу Олександра Касянчука (крайній справа) проводжали декан Луцького району, настоятель Свято-Вознесенського храму міста Горохова отець Андрій Сидор і координатор волонтерського руху Горохівщини Віталій Гладун.
На Волині і дорослі, й діти зибрали на фронтову різдвяну вантажівку
Найбажанішим подарунком, про який мріяли на передовій захисники із сіл Мар’янівської територіальної громади Луцького району та їхні бойові побратими, був вантажний автомобіль. І волонтери, які працюють у громадах колишнього Горохівського району, ще перед Різдвом Христовим та Новим роком доставили «газон» якнайближче до Авдіївського пекла
– Уявляєш, так Бог дав, що вдалося купити той ГАЗ-66 у досить пристойному технічному стані всього за 15 000 гривень. Щоб він був придатним для служби на фронті, треба було замінити двигун із бензину на дизель. Непроста справа, але в нас є кому це зробити! Завжди виручає Саша Касянчук зі своєю командою. Мають хлопці золоті руки. Все, що доставлятиметься військовим, ремонтують безкорисливо, ще й своє додають, – розговорилися напередодні Різдва з координатором волонтерського руху Горохівщини Віталієм Гладуном, який виконує обов’язки голови Горохівської районної організації «Спілка учасників АТО «Щит».
До слова, лідер «Щита» Микола Бернадський і чи не всі «щитівці»-атовці стали на захист Батьківщини з початку повномасштабного вторгнення росії на нашу землю, а їхня рідна Горохівщина, й «Щит» зокрема, стали волонтерською опорою для бійців усіх фронтів і центром, якому довіряє цінні гуманітарні вантажі вже чи не кожна європейська країна.
І ГАЗ-66, вкрай потрібний на лінії вогню жителю села Брани Мар’янівської територіальної громади Андрієві Лісовому, «реконструювали» вміло й швидко. Необхідний дизель купили за 55000 гривень, які Віталієві Гладуну принесли й привезли, переказали на банківську картку діти й дорослі з Горохівської й інших громад Волині зі зворушливими словами: «Зібрали для наших захисників, для Перемоги, для миру». Цими днями Олександр Касянчук із другом Богданом доставили вантажівку на передову і передали її землякам Андрієві Лісовому, Ярославові Садольському та їхнім фронтовим друзям.
«Завжди виручає Саша Касянчук зі своєю командою. Мають хлопці золоті руки. Все, що доставлятиметься військовим, ремонтують безкорисливо, ще й своє додають».
Їхали, звісно, не впорожні. Насамперед на подвір’ї Свято-Вознесенського храму взяли із собою в серця молитву й благословення його настоятеля, декана Горохівського деканату отця Андрія Сидора.
160 літрів дизпалива й 3500 гривень на дозаправку офірував Андрій Озірський.
В якості різдвяних дарунків везли привіти від вихованців Мар’янівського ліцею: малюнки, пакунки зі святковою смакотою, окопні свічки, іменні передачі й ще багато всього з рідного краю від хороших людей.
До слова, Олександр Касянчук родом із села Брани. За словами Віталія Гладуна, цей земляк, який нині живе у Луцьку, теж займається волонтерством з початку війни. Через руки його команди пройшли сотні запчастин, які «щитівці» везуть із передової, щоб відтак повернути їх туди відремонтованими. Багато потрібних вартісних деталей пан Олександр купує й передає своїм коштом.
…З Андрієм Лісовим, зі Славком Садольським і їхніми друзями зустрілися, як рідні. «Буває всяко!» – так небагатослівно розповіли військові про свої будні на Авдіївському напрямку. Побажали всім у надійному тилу мирного Різдва і Нового року. Й на привезеному «газоні» поїхали ще далі в пекло війни. Щоб Різдво в тилу було мирним завжди!
Читайте також: «Христос народився!» не для всіх українських біженців у Данії.
