Йому назавжди 30: у Ковелі попрощались з молодим воїном Дмитром Павліковським

Третину свого короткого життя чоловік прожив з війною, адже був кадровим військовим, служив за контрактом з березня 2014 року.

Про це інформує Ковельська міська рада. Дмитро — з родини військових. Його батьки приїхали сюди з містечка Кам’янка-Бузька, що на Львівщині. Тут він ходив у Вербську школу, закінчив професійно-технічне училище №5. Свою дружину, Галину, Дмитро зустрів також тут. Згодом — одружились, у них народилась донька Емілія, якій зараз всього лише три роки.

 Своє останнє бойове завдання Дмитро виконував 31 грудня 2023 року. Внаслідок трагічної ДТП молоде життя обірвалось. Плани на майбутнє, зустрічі з друзями — все перекреслила війна, яка щодня розлучає людей, приносить трагедії в українські домівки, руйнує міста та села.

 «Три тижні тому ми у Ковелі  провели в останню земну дорогу офіцера Назарія Бодняка — молодого воїна. Вони з Дмитром були друзями. Обоє вже були одружені, у них донечки  носять однакові імена – Емілія, але тепер вони ростимуть  без тата, – зазначив міський голова Ігор Чайка під час громадянської панахиди. – Коли  мене запитують, за що ми боремось, я згадую слова Вінстона Черччиля: «Перестанемо воювати — тоді зрозумієте». Саме завдяки таким хлопцям, як Дмитро, Назар, десяткам Героїв нашої громади, які віддали своє життя за нас з вами, за Україну, тисячам захисників, які тримають фронт — наша держава має майбутнє. Ми повинні бути достойними їх пам’яті. Вічна шана Дмитру Павліковському, щирі співчуття родині».

 Для Дмитра захист України був покликанням, справою життя. Про це говорив командир військової частини, в якій служив загиблий, Олег Коцура.

 – Ми пам’ятаємо, яким він був –  справжній патріот, вірний захисник, надійний товариш, добрий, чуйний, справедливий. Пишаюсь, що мав змогу свого часу потиснути йому руку.

 Побратим, кум Андрій Ревчук  додав, що про таких як Дмитро кажуть – «золота» людина.
Дмитро Павліковський за свої три десятки років, які прожив на цій землі, залишив добрий слід, хорошу пам’ять. Але він би ще стільки міг зробити. На жаль…

Вічна шана і слава воїну!

Поховали Дмитра Павліковського на Алеї Героїв міського кладовища.