Реабілітаційний період для пацієнтки пройшов вдало завдяки професійності кардіолога Ольги Танської. На плановий огляд Марія Гнатівна приїжджала зі своєю внучкою.
У волинської бабусі Марії, якій зупиняли серце, тепер болить серце за племінника на передовій
У ці різдвяно-новорічні дні вона особливо молиться за своїх рятівників у білих халатах із Ковельського МТМО
72-літня Марія Богдан із села Сильне на Любомльщині пережила восени 2023-го унікальну операцію на серці. До Ковельської лікарні вона потрапила у критичному стані з інфарктом міокарда, який стався за три тижні до звернення. Ковельські кардіохірурги, аби врятувати бабусю, під час операції зупинили серце, а після її завершення знову його запустили.
Минуло вже три місяці, Марія Гнатівна давно вдома, почувається добре і щиро дякує своїм янголам у білих халатах.
«Мої лікарі – Ольга Олександрівна Танська і Володимир Георгійович Танський – це надзвичайно приємні люди, – захоплено розповідає жінка. – Вони про мене дуже турбувались і дбали. Після операції все ходили, запитували, цікавились, як у мене справи, з перших днів годували з ложечки. Мій випадок був важкий, складна операція, давали лише 40 відсотків на успішність її проведення. Але це лікарі від Бога, які врятували не одне життя. Я бажаю їм щастя і Божого захисту».
На днях пацієнтка була у лікарні на плановому огляді. Кардіологи задоволені її станом. Сама Марія Гнатівна каже, що почувається добре, помаленьку поправляється: «Все ж таки уже літа у мене, лікарі радять глядітися, нічого важкого понад три кілограми не піднімати, то я переважно відпочиваю. Але скажу чесно, не дуже люблю без діла сидіти. То вийду курям дам, то до сусідів поговорити, почитати люблю…»
Медики давали лише 40 відсотків на успішність проведення операції. Але це лікарі від Бога, які врятували не одне життя.
Нелегкі і життєві випробування випали на долю цієї жінки. Важко переживає трагічну загибель сина, котрого втратила три роки тому. Ділиться, що відтоді велика туга на серці, через неспокій полишила навіть своє улюблене заняття – вишивання, якому присвячувала кожну вільну хвилину.
Нині четверо онуків проживають разом із бабцею, адже невістка на заробітках у Польщі. Найстарша онука вже здобуває професію, троє молодших – ще шкільного віку. «Але вони в мене самостійні, вміють дати собі ради, хоч і я намагаюся допомогти, чим можу» – каже Марія Гнатівна.
На дороговартісну операцію для пані Марії кошти збирали усією родиною: донька, котра також у Польщі, дві дорослі внучки, сестра, навіть чужі люди, яких просили про допомогу, відгукувались.
«Дуже нелегко нині із фінансами, – зізнається Марія Гнатівна, – пенсія мала, витрати великі. Але кому зараз легко, – зітхає, – аби ж то скоріше війна скінчилася. Я кожен день слухаю радіо, новини з фронту. Мій племінник воює поблизу Куп’янська на Харківщині, ось уже буде два роки, як там. То я щодень прошу Бога здоров’я і захисту для нього і всіх його товаришів».
А ми бажаємо Марії Гнатівні міцного здоров’я, щоб її серце зігрівало лагідним теплом і добротою онуків та всю родину.
Читайте також: На Волині матір бігла назустріч загиблому сину-захиснику України.
