Що тут скажеш: патріоти з колиски!
Сини загиблого Героя Волині замовили в Святого Миколая… дрон для ЗСУ
У березні минулого року газета «Волинь» розповіла, як троє нововолинських школярів організували імпровізований блокпост.
Брати Тивонюки – четвертокласник Дмитро та шестикласник Максим – з ліцею №3 разом зі своїм товаришем Андрієм Грабовським (на фото), незадовго після початку повномасштабної війни у своєму дворі, що поблизу центру міста, пропонували всім водіям авто, які проїжджали, задонатити на ЗСУ
Юні благодійники збирали за місяць-два в середньому по 600–800 гривень і вручали місцевим волонтерам. Тільки одноразово волонтеру Олександрові Фісаюку передали 2000 гривень на придбання джипа для військових.
Батьки хлопців – військовослужбовці, родини підтримали ідею своїх синів. Вони придбали їм бронежилети, рації, біноклі, аптечки, озброїли «автоматами».
А вже у квітні газета повідомляла трагічну звістку про загибель тата хлопчаків – 38–річного Романа Тивонюка…
І ось знов випала нагода написати про цих справжніх козаків-патріотів. Напередодні дня Святого Миколая понад 40 дітей шахтарського міста попередньо написали листи зі своїми бажаннями до Чудотворця. Реалізовували їх люди з усього світу та місцеві підприємці. Серед багатьох дитячих прохань – дрон для ЗСУ – такий подарунок забажали Дмитро та Максим, сини загиблого воїна Романа Тивонюка. Виконали прагнення хлопців волонтери з Німеччини. Дійство відбулося в центральній міській бібліотеці.
До слова, акцію «Святий Миколаю, почуй мене» започаткувала уродженка Нововолинська Наталія Дан, яка більше 10 років проживає у Німеччині. Долучився до її проведення міжнародний волонтерський центр «Марлог».
Ворог лютішає і скаженіє. І зараз у нас вибір: ти або на фронті, або в тилу працюєш на Перемогу. Третього не дано.
А варто тільки трохи поспілкуватися із засновниками благодійного фонду «Перемога УА» Валерієм Курстаком і Олегом Селедцем, щоб переконатися у безкорисливості, щедрості й глибокому нестримному прагненні перемогти ворога простих нововолинців, які майже щодня приносять кошти, продукти харчування, чай, каву, солодощі, мед, пропонують послуги з ремонту техніки. Днями пасічник Сергій Старков із села Овадне пожертвував мед. А нововолинянка Галина Кавранська нав’язала сотні рукавичок і нашила десятки шапок бійцям на фронт. І це – невичерпний потік необхідної підтримки наших доблесних воїнів. Дрони, прожектори, тепловізори, монокуляр, товари першої необхідності – відправка допомоги від БФ «Перемога УА» відбувається майже щодня.
Цьогорічні Різдво і Новий рік в нас особливі. Менше душевного піднесення, щирих веселощів, сміху. Бо додалося більше неспокою, тривог, але разом з тим – і прагнень робити все, щоб здолати цього підступного, цинічного і ненажерливого ворога. А коляда за участю церковних хорів і колективів художньої самодіяльності відбувалася під знаком збору коштів на ЗСУ.
З останнього, трагічно-сумного. Під час ракетної атаки на Київ 29 грудня загинуло 29 осіб. 1 січня там оголошено днем жалоби, а 2 січня москалі знову тероризували столицю й інші міста України. І наші серця постійно переповнені страхом, болем і співчуттям.
Випало так, що саме цей сумний ранок 29 грудня застав мене у столиці, смертоносний вибух стався недалеко від помешкання, де перебувала. Але коли за годину потому вийшла з квартири – побачила, що вулицями, окрім швидких і пожежних, рухався інший транспорт, за винятком тролейбусів, кіоски й магазини працювали, люди поспішали у своїх справах… Погляди всіх були серйозні, зосереджені і сповнені рішучості…
А через кілька годин у потязі попутниця, яка проживає зовсім близько біля місця прильоту, розповіла, як після вибуху кияни всі дружно кинулися розбирати завали. Крім рятувальників, свою допомогу пропонували молоді, старші люди, й навіть жінки. Всі працювали зосереджено, зрідка запитуючи, куди що складати, ніхто ні на що не нарікав.
У соцмережах натрапила на оптимістичний пост однієї жінки творчої професії, яка закликає захоплюватися своєю нацією, не вірити тим, хто каже, що ми якісь там не такі… Українці – неймовірна нація! І вони це довели за більш як 670 днів і ночей складної героїчної боротьби з окупантом.
Це українці збирають астрономічні суми на амуніцію і зброю! Це українці, навіть у післяробочий час, волонтерять, працюючи в пунктах незламності, в госпіталях, на плетінні маскувальних сіток і кікімор! Це українці, ризикуючи життям, вивозили своїх співвітчизників з окупованих територій! Це українці, попри все, намагаються зберегти свою ідентичність, бути брендовими й гарними. І цей перелік можна продовжити. Бо українці – нація не лише сміливих, але й красивих в усіх відношеннях людей.
Виснажлива війна триває. Ворог лютішає і скаженіє. І зараз у нас вибір: ти або на фронті, або в тилу працюєш на Перемогу. Третього не дано. Це – програма-мінімум і програма-максимум на новий, 2024-й рік.
Читайте також: Народний синоптик прогнозує теплу зиму на Волині.
