Курси НБУ $ 40.76 € 43.85
«Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн»

Максим Кривцов пішов на війну добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення.

Фотоколаж із сайту informator.ua.

«Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн»

Не стало воїна-поета із позивним Далі – 33-річного Максима Кривцова

У неділю ввечері мати поета Надія Кривцова написала: «Фіалками мій найдорожчий син проросте... о Боже», згадуючи рядки з одного з віршів її сина.

Крім того, про смерть поета повідомив письменник Любко Дереш із посиланням на його друзів, а також волонтерка й військова Леся Литвинова.

Її допис вражає до сліз.

«Чуєте ви, не «народжені для війни»... Ніхто для неї не був народжений.

Кривцов Максим був надзвичайно світлою людиною. Він був поетом. Не воїном. Але він загинув. Загинув як чоловік. Як воїн.

Разом з ним загинув цілий Всесвіт. Тексти і вірші. Нові сенси. Не написані строчки. Не прожиті хвилини.

Не пережиті почуття.

Вам добре спиться?Добре відпочивається?

Добре смакує ранковий лате?»

--------------------

Один з останніх віршів:

Моя голова котиться від посадки до посадки

як перекотиполе

чи мʼяч

мої руки відірвані

проростуть фіалками навесні

мої ноги

розтягнуть собаки та коти

моя кров

вифарбує світ у новий червоний

Pantone людська кров

мої кістки

втягнуться в землю

утворять каркас

мій прострелений автомат

заржавіє

бідненький

мої зміні речі та екіпу

передадуть новобранцям

та скоріше б уже весна

щоб нарешті

розквітнути

фіалкою.

-----------------------------

Макс, я чекатиму весни. І фіалок. Аби ховати в них свій біль. І вибачатись за те, що ми живі, а тебе немає...».

«Макс, я чекатиму весни. І фіалок. Аби ховати в них свій біль. І вибачатись за те, що ми живі, а тебе немає...».
«Макс, я чекатиму весни. І фіалок. Аби ховати в них свій біль. І вибачатись за те, що ми живі, а тебе немає...». Фото з фейсбук-сторінки Лесі ЛИТВИНОВОЇ.

 Максим Кривцов – автор книги «Вірші з бійниці», визнаної однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН.

Максим пішов на війну добровольцем у 2014 році. Спочатку він був у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор», а потім став старшим кулеметником у Бригаді швидкого реагування Національної гвардії України.

Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub. Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му повернувся на фронт. Але навіть на війні він продовжував писати. Максим дуже пишався своєю збіркою віршів «Вірші з бійниці», яка вийшла незадовго до його загибелі. Її навіть визнали однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН.

Читайте також: Кажуть, Бог ні при чім... (Жорстока правда про війну).

Реклама Google

Telegram Channel